164

---

Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство

1. У випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його заснов­ники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. 2. Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява суб'єкта підпри­ємництва до суду про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами та держа­вою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і за­стосовує санкції, передбачені законом. 3. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підпри­ємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам дер­жави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. 4. Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрут­ства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов'язані з розпоря­дженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

 

1. Частина 1 коментованої статті містить загальні положення щодо юридичної відпові­дальності за порушення законодавства про банкрутство.

До осіб, на яких може поширюватися відповідальність за порушення законодавства про банкрутство, належать: боржник, його засновники (учасники), власник майна боржника, а також інші особи, до котрих можуть бути віднесені арбітражний керуючий, кредитори тощо.

2. Фіктивним банкрутством у розумі

нні частини 2 статті, що коментується, є звернення боржника до господарського суду із завідомо неправдивою заявою про порушення справи про банкрутство, якщо у боржника є достатньо майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі і відсутні певні обставини, за настання яких у майбутньому може виникнути недостатність майна боржника для задоволення вимог усіх його кредиторів.

У разі встановлення факту фіктивного банкрутства боржник несе відповідальність за шко­ду, заподіяну кредиторам поданням такої заяви, відповідно до норм законодавства України.

Поняття фіктивного банкрутства, сформульоване у частині 2 статті, що коментується, від­різняється від аналогічного поняття, яке міститься у статті 218 Кримінального кодексу Укра­їни. Згідно з ним фіктивне банкрутство кваліфікується як злочин, що тягне за собою кри­мінальну відповідальність.

3. Під умисним банкрутством частина 3 коментованої статті розуміє стійку неплатоспро­можність боржника, що настала з вини певних осіб.

Осіб, діями яких викликана зазначена неплатоспроможність боржника, об'єднує така основа ознака, як використання ними права давати обов'язкові для боржника вказівки та можливість іншим чином визначати дії боржника (див., наприклад, коментар до ч. 7 ст. 126 ГК). Такі дії власника майна боржника або посадових осіб суб'єкта підприємництва ква­ліфікуються як умисне банкрутство, якщо вони завдали істотної матеріальної шкоди інтере^ сам держави, суспільства або інтересам кредиторів.

4. Особи, дії яких кваліфікуються судом як фіктивне банкрутство, доведення до банкрут­ства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконні дії у разі банкрутства, від­повідно до вимог статей 218-221 Кримінального кодексу України можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

 

< Попередня