Стаття 137. Право оперативного управління

Розділ III (ст.133-172) - Глава 14 (ст.133-147)
108

Стаття 137. Право оперативного управління

1. Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право су­б'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріп­леним за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). 2. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом госпо­дарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оператив­не управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не викорис­товується, та майно, що використовується ним не за призначенням. 3. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

1. Право оперативного управління як правовий інститут вперше було запроваджено в за­конодавство Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 року спочатку лише для позначення майнових прав державних організацій, а згодом (1981 р.) по­ширене і на кооперативні, державно-кооперативні, міжколгоспні підприємства - юридичні особи.

Закон України «Про власність» (ст. 39) [74] застосовував цей титул щодо правового режи­му майна державної установи, а Закон України «Про підприємства в Україні» (ч. З ст. 10) [382] - щодо правового режиму майна казенних підприємств.

Право оперативного управління - це речове право суб'єкта господарювання, який здій­снює некомерційну діяльність, тобто самостійну систематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержан­ня прибутку (ч. 1 ст. 52 ГК). Змістом права оперативного управління є повноваженн

я воло­діння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб'єктом господарювання власником (уповноваженим ним органом). Проте реалізація зазначених повноважень здій­снюється у межах, встановлених Господарським кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Так, відповідно до частини 3 статті 76 ГК майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить (ч. 4 ст. 77 ГК).

На прикладі казенного підприємства можна бачити, що право оперативного управління відрізняється від права господарського відання за такими ознаками:

казенне підприємство або інший суб'єкт господарювання, який здійснює некомерційну господарську діяльність, постійно фінансується власником. Як зазначено в частині 3 стат­ті 76 ГК, фінанси казенних підприємств є єдиними з фінансами державної казни. Суб'єкт господарювання на праві господарського відання здійснює підприємницьку діяльність за ра­хунок отриманих від неї доходів, тобто на основі самофінансування;

казенне підприємство як суб'єкт права оперативного управління розпоряджається своїми коштами відповідно до фінансового плану і плану розвитку казенного підприємства. Поря­док розподілу та використання прибутку казенного підприємства визначається його стату­том відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі закону (ч. 8 ст. 77 ГК). Суб'єкт господарювання на праві господарського відання самостійно визна­чає напрями використання свого прибутку.

2. Як і в разі права господарського відання, власник майна, закріпленого на праві опера­тивного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповнова­жений ним орган. Проте межі управління зазначеним майном з боку власника ширші, ніж при праві господарського відання. Власник має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, майно, що ним не використовується, а також майно, що використовуєть­ся суб'єктом господарювання не за призначенням.

Так, відповідно до частини 3 статті 77 ГК орган, до сфери управління якого входить казен­не підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприєм­ству майна і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

 

< Попередня   Наступна >