182

---

Стаття 141. Особливості правового режиму державного майна у сфері господа­рювання

1. До державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме інди­відуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державни­ми установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. 2. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабі­нет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи вико­навчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійс­нюють також інші суб'єкти. 3. Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом. 4. Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям. 5. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові об­меження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

 

e="text-align: justify;">1. Частина 1 коментованої статті узагальнено встановлює перелік об'єктів, що належать до державного майна у сфері господарювання.

Цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів - це госпо­дарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремле­ною земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними кому­нікаціями і системою енергопостачання (ч. З ст. 283 ГК). Оскільки таке визначення цілісних майнових комплексів державних підприємств стосується об'єктів оренди, для загальних цілей (у тому числі для визначення складу майна підприємства як єдиного майнового ком­плексу) можна керуватися положеннями ч. 2 ст. 191 ЦК, згідно з якими до складу підприєм­ства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльно­сті, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, про­дукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та ін­ші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених Господарським кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього (ч. З ст. 66 ГК).

Нерухоме майно державних підприємств (в ч. 1 ст. 181 ЦК ще вжито терміни «нерухомі речі», «нерухомість») — це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширено законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають держав­ній реєстрації (ч. 2 ст. 181 ЦК).

Інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств - це майно (річ), яке наділене тільки йому властивими ознаками, що вирізняють його з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи його.

Акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності (на­приклад, 50 % + 1 акція, 25 % + 1 акція, або інша кількість акцій у статутних фондах відкри­тих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації і приватизації; будь-яка кількість акцій, часток, паїв у статутних фондах (майні) інших суб'єктів господарювання).

Коментована стаття називає серед державного майна суб'єктів господарювання також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним уста­новам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. На на­шу думку, тут йдеться не про якісь окремі види майна, а, скоріше, про певних суб'єктів, які здійснюють господарську діяльність без мети одержання прибутку (некомерційну господар­ську діяльність), використовуючи при цьому державне майно, закріплене за ними на певно­му правовому титулі.

Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника не лише стосовно майна, вказаного в частині 1 коментованої статті, але також і щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині 1 статті 148 ГК, - землі, її надр, атмо­сферного повітря, водних та інших природних ресурсів, що знаходяться в межах території України, природних ресурсів її континентального шельфу та виключної (морської) еконо­мічної зони.

2. Відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України за­безпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами держав­ної власності відповідно до закону. Декретом від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» [480] Кабінет Міністрів України поклав здійснення функцій з управління зазначеним майном на міністерства та інші підвідомчі йому органи державної виконавчої влади. Органи, які здійснюють управління майном, що є державною власністю, реалізують надані їм повноваження таким чином:

приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і ор­ганізацій, заснованих на державній власності;

затверджують статути (положення) таких підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);

укладають і розривають контракти з керівниками підприємств, установ і організацій, за­снованих на державній власності;

контролюють ефективність використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна;

дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є дер­жавною власністю;

готують разом з відповідними місцевими радами висновки та пропозиції Кабінету Міні­стрів України щодо розмежування майна між державною, республіканською (Автономної Республіки Крим) і комунальною власністю;

беруть участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України з питань держав­ної власності.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [325] місцева державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебу­вають у державній власності та передані до сфери її управління.

Крім центральних та місцевих органів виконавчої влади, у випадках, передбачених зако­ном, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти. Наприклад, як виняток функції з управління майном, що є у державній власності і закріплене за підприємствами і організаціями, що входять до складу корпорацій «Укрбуд», «Украгропромбуд», «Укр-монтажспецбуд», «Укрбудматеріали», «Укртрансбуд», «Укрметротунельбуд» та концерну «Укрцемент», було делеговано цим корпораціям і концерну (див.: Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та про­мисловості будівельних матеріалів» від 19 лютого 1993 р. [481]).

3. Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно пере­дається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в по­рядку, встановленому законом.

Передача майна у зазначених випадках здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» [375], який регу­лює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну влас­ність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також об'єктів пра­ва комунальної власності у державну власність. Детально порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності врегульовано Положенням про порядок передачі об'єк­тів права державної та комунальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. [376 ].

Об'єктами передачі згідно з цими актами є:

а) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підроз­ділів (далі - підприємства). Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом пере­дачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підста­ві розподільного балансу;

б) нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в установленому порядку розподільного балансу за умови обо­в'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розта­шовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території);

в) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (крім переда­чі акцій державним органам приватизації засновниками відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації);

г) державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створе­них у процесі приватизації, корпоратизації;

д) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підроз­ділів у зв'язку з прийняттям рішення про їх приватизацію;

є) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого). Передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням:

- Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених пунктами «а» і «в»;

- органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і ФДМУ - щодо об'єктів, визначених пунктами «б» і «е»;

- засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти держав­ним майном, який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і ФДМ - щодо об'єктів, визначених пунктом «г»;

- органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій та ФДМ - щодо об'єктів, визначених пунктом «д».

Передача від одного підприємства іншому об'єктів права державної власності, що нале­жать до сфери управління одного й того самого органу, уповноваженого управляти держав­ним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації.

4. Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється провадити виключно державним підприєм­ствам, установам і організаціям.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про передачу об'єктів права дер­жавної та комунальної власності» не можуть бути об'єктами передачі з державної у кому­нальну власність казенні підприємства, а також підприємства, що провадять такі види діяль­ності: а) діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; б) діяльність, пов'язану з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, ви­робництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою; в) діяльність, пов'язану з технічним обслуговуванням та експлуатацією пер­винних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мере­жах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в ме­режах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національ­них космічних апаратів).

5. Законом можуть бути визначені види майна, що може перебувати виключно у держав­ній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій.

 

< Попередня   Наступна >