92

---

Розділ II СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Глава 6 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання

1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукуп­ність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відпові­дальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. 2. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації- юридичні особи, створені відповідно до Цивільного ко­дексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та за­реєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господар­ську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. 3. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. 4. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. 5. Суб'єкти господарювання - відокремлені підрозділи (структурні одиниці) госпо­дарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статус

у юридичної особи.

 

1. Учасники процесу господарювання іменуються в Кодексі суб'єктами господарювання. Враховуючи те, що в «господарюванні» розрізняють дві його сторони - безпосереднє здійс­нення виробничо-господарської діяльності і керівництво нею, слід враховувати складний (організаційно-майновий) характер тих відносин, суб'єктами яких вони стають.

Визначення поняття суб'єкта господарювання в Кодексі не дається. Суб'єкти господарю­вання з'ясовуються в ньому через поняття «учасники господарських відносин, що здійсню­ють господарську діяльність». Оскільки господарська діяльність регламентується законодав­ством і її здійснення поза правовими рамками неможливо, учасники процесу господарю­вання, вступаючи між собою в різні відносини, врегульовані нормами права, стають носіями суб'єктивних прав і суб'єктивних обов'язків, тобто - суб'єктами господарських правовід­носин, суб'єктами господарського права.

Сукупність загальних юридичних можливостей щодо участі у правовідносинах, що за­кріплюється законодавством за суб'єктами господарювання як суб'єктами права, у науковій літературі іменують господарською правосуб'єктністю. її фактична реалізація можлива за наявності ознак, властивих усякому суб'єкту господарського права. Три з них названі в статті 55: майнова відокремленість, самостійна майнова відповідальність за своїми обов'яз­ками, господарська компетенція. До них варто додати ще дві: визначеність організацій­но-правової форми і легітимність існування як суб'єкта господарювання. Кожна з названих ознак має свій власний, цілком визначений, конкретний зміст. «Господарська компетен­ція» - базова ознака будь-якого суб'єкта господарювання, через яку в правовому полі ре­алізується його призначення. Вона є сукупністю законодавчо закріплених за суб'єктом прав, обов'язків і конкретної правомочності, необхідних йому для здійснення передбачених стату­том функцій господарювання. Без останньої ознаки підприємницька структура, що бере осо­бисту участь у господарській діяльності, не будучи зареєстрованою в установленому зако­ном порядку, не буде легальним суб'єктом господарювання (суб'єктом господарського права) і повинна розцінюватися як тіньова структура з усіма наслідками, що звідси ви­пливають, як господарюючий суб'єкт, що функціонує поза правовим полем підприємництва.

Про зміст і значення інших ознак суб'єкта господарювання буде сказано нижче.

2. У частині 2 коментованої статті дається неповна класифікація видів суб'єктів господа­рювання, що включає:

1) господарські організації. їх головна відмітна ознака, що поєднує в один вид суб'єктів господарювання, полягає у тому, що, незалежно від організаційно-правових форм (будь-які підприємства, господарські товариства, кооперативи, фермерські господарства, господар­ські об'єднання, органи господарського керівництва), усі вони є юридичними особами, тоб­то можуть бути самостійними (діяти від свого імені, під власну майнову відповідальність за зобов'язаннями, виступати позивачем і відповідачем у судах) учасниками товарно-грошово­го обороту;

2) фізичні особи (у тому числі громадяни України, іноземці, особи без громадянства). Го­ловний критерій для їх легального функціонування в процесі господарювання — бути заре­єстрованими як суб'єкт підприємництва в установленому законом порядку (тобто бути ле­гітимізованими) ;

3) філії, представництва, інші (незалежно від назви) внутрішньоструктурні підрозділи господарських організацій — юридичних осіб, створювані останніми для здійснення госпо­дарської діяльності.

3. У частині 3 статті 55 дістає вияв така ознака суб'єкта господарювання, як «майнова від­окремленість», її не слід ототожнювати з будь-якою наявністю майна у суб'єкта господарю­вання без аналізу підстав його перебування в останнього. Майно в того чи іншого госпо­дарюючого суб'єкта може перебувати без достатніх на те підстав, або в тимчасовому корис­туванні, або на збереженні, у заставі і на інших подібних підставах, але жодна з них не може свідчити про майнове відокремлення суб'єкта в процесі господарювання. Про наявність май­на як особливої ознаки суб'єкта господарського права можна говорити там і тоді, де і коли в основі приналежності майна конкретному суб'єкту лежить, як правило, не зобов'язальне, а речове право. Види речових прав наведені у частині 3 статті, що коментується.

4. Господарська компетенція суб'єкта господарювання не може бути реалізована без пра­вової основи майнової діяльності, іменованої «господарською».

92Форми майнової відокремленості суб'єктів господарювання різних видів не однакові. На­приклад, для індивідуального підприємця, господарського товариства і кооперативу це - пра­во власності; для державних і комунальних підприємств - право господарського відання; для установ і казенних підприємств — право оперативного управління. У кожному з вищеназваних варіантів майнового відокремлення суб'єктів господарювання, хай то буде право власності чи інше, похідне від нього, обмежене речове право, мають місце специфічні особливості закріп­лення приналежності майнових об'єктів господарюючим суб'єктам, які створюють організа­ційно-майнову базу для самостійного здійснення процесів господарювання, участі підприєм­ницьких та інших господарюючих структур у господарських правовідносинах.

Не всяка правова форма закріплення приналежності майна конкретному господарюючо­му суб'єкту створює необхідні передумови для свободи його дій у процесі господарювання. Так, правомочності власника майна, що існують у зобов'язально-правових відносинах, об­межені строком і змістом самого зобов'язання, за яким було передано це майно. Крім того, ці правомочності можуть припинитися і передчасно, наприклад, у випадках дострокового розі­рвання, припинення зобов'язання.

Перелік, обсяг і зміст правомочності суб'єкта господарювання на майно, що є в нього у наявності, отримане в рамках зобов'язальних правовідносин, визначаються, таким чином, загальною метою зобов'язання і конкретною метою його передачі. Окреслюються вони в кожному конкретному зобов'язанні самими його учасниками за їхньою власною волею. То­му навіть у тотожних зобов'язаннях, наприклад у підряді на капітальне будівництво, щодо майна, отриманого від замовників підрядниками, останні в різних випадках матимуть далеко не однакові права.

Об'єм конкретних можливостей суб'єкта господарювання в майновій сфері залежить від властивої йому форми майнової відокремленості. У той же час, це не впливає на принципову (загальну) можливість різних видів господарських організацій на участь у товарно-грошово­му обороті як юридичних осіб.

5. Внутрішньоструктурні підрозділи господарських організацій не є юридичними особа­ми, але теж мають своє майно. Належить воно їм не на праві власності, праві господарського відання, праві оперативного управління, а на праві оперативно-господарського використан­ня майна. Відмінність в обсязі правомочностей різних форм майнової відокремленості різ­них видів суб'єктів господарювання роз'яснюється у розділі III цього Кодексу.

 

Наступна >