148

---

Стаття 54. Регулювання некомерційної господарської діяльності

1. На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяль­ність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з ура­хуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визна­чаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. 2. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального роз­міру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.

 

1. Поширення загальних вимог щодо регулювання господарської діяльності на суб'єктів некомерційної господарської діяльності пов'язано з тим, що некомерційне господарювання є складовою частиною господарської діяльності. Некомерційна господарська діяльність вхо­дить до єдиної системи господарювання і базується на її єдиних правилах і принципах. Од­нак слід як враховувати особливості її здійснення різними суб'єктами господарювання, так і відмежовувати дану діяльність від підприємницької діяльності. Регулювання некомерційної господарської діяльності цією статтею Кодексу є досить широким. Більш конкретизовані правила регулювання мають бути викладені не тільки в Кодексі, а й в окремих законодавчих актах.

2. У частині другій коментованої статті під безпечними умовами праці слід розуміти до­держання правил з техніки безпеки, забезпечення необхідних нормативів з освітлення, опа­лення, вентиляції, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, тощо (ст. 88, 153 КЗпП). Визна­чення та перелік основних соціальних гарантій встановлюються Законом України «Про дер­жавні соціальні стандарти та д

ержавні соціальні гарантії» [107], який встановлює правові за­сади формування та застосування соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалі­зацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій.

Коментована норма не містить жодних обмежень щодо встановлення більш сприятливих трудових і соціально-економічних умов при укладенні трудового договору (контракту, уго­ди). У законодавчому порядку передбачається лише обов'язковий мінімум прав і соціальних гарантій для працівників. Цей мінімум може бути підвищений як колективними договорами й угодами, так і індивідуальними трудовими договорами (контрактами).

 

< Попередня