123

---

Стаття 51. Припинення підприємницької діяльності

1. Підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. 2. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.

 

1. Підприємець має право самостійно у будь який час із додержанням встановленої за­коном процедури прийняти рішення про припинення підприємницької діяльності. Підстави для такого рішення законом не визначаються, вони можуть бути будь-якими.

У разі коли для здійснення певних видів діяльності підприємець повинен мати ліцензію, його діяльність припиняється, якщо строк дії ліцензії закінчився, а ліцензіат не отримав но­вої ліцензії в порядку, встановленому законодавством.

Діяльність підприємця - фізичної особи припиняється також у разі смерті останнього. Це положення є новим для вітчизняного законодавства. Воно пов'язано з особливостями існу­вання громадянина-підприємця як фізичної особи.

Діяльність підприємця може бути припинена у примусовому порядку на підставі рішення су­ду. Згідно з положеннями Господарського кодексу на підставі рішення суду діяльність підприємця припиняється у випадках визнання його банкрутом або у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом. Так, стаття 247 Кодексу передбачає в разі здій­снення суб'єктом діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді скасування державної реєстрації.

Діяльність господарського товариства може бути припинена на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють його

діяльність у разі систематичного або грубого пору­шення ним законодавства. Позивачем у такому разі є орган, який відповідно до чинного за­конодавства здійснює контроль за діяльністю товариства. Такими, що систематично пору­шують законодавство, вважаються господарські товариства, які раніше двічі допускали по­рушення законодавства і вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони до відповідальності за попередні порушення. Як виняток, з урахуванням конкретних обставин, систематичним може бути визнане й повторне порушення законодавства. Грубим може вва­жатися одноразове порушення законодавства, яке свідчить про явне й умисне нехтування його вимогами з боку товариства.

2. Кодекс встановлює загальні вимоги до порядку ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні. Для проведення ліквідаційної процедури власник майна суб'єкта госпо­дарювання чи його представник, інший орган, визначений законом, формує спеціальний ор­ган — ліквідаційну комісію, встановлює порядок та строки проведення ліквідації. Строк для заяви претензій кредиторами не може бути меншим, ніж два місяці починаючи з дня оголо­шення про ліквідацію. У спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офі­ційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарської діяльності ліквідаційна комісія публікує по­відомлення про ліквідацію, її строки та порядок. Відомі кредитори повідомляються персо­нально у письмовій формі. Поряд із публікацією, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно, стягує дебіторську заборгованість та виявляє вимоги кредиторів. Ліквідаційна комісія розра­ховується з кредиторами згідно з вимогами статті 61 цього Кодексу та складає ліквідаційний баланс, який подає власнику чи органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Порядок припинення діяльності підприємця, передбачений іншими законодавчими акта­ми, повинен відповідати цим загальним вимогам.

 

< Попередня