48

---

Розділ І

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет регулювання

Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господар­ські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяль­ності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасника­ми відносин у сфері господарювання.

 

1. Перша стаття Господарського кодексу України (ГК) дає відповідь на запитання: що саме регулюють усі його нормативні положення? У ній у досить лаконічній формі визначено пред­мет регулювання - певну сферу життєвих, матеріальних відносин у суспільстві, яка потребує законодавчого врегулювання. Йдеться про сферу, яка здавна виокремилася, викристалізува­лася як сфера господарювання, господарських відносин. За всіма мовними і смисловими тлу­маченнями слово «господарювати» означає, перш за все «займатися господарською діяль­ністю, вести господарство, керувати ним за власним розсудом».

Якщо у преамбулі Кодексу йдеться про загальну мету та, про головну спрямованість цього кодифікованого законодавчого акта на утвердження суспільного господарського порядку, то стаття 1 визначає більш конкретні його завдання. Цим створюється можливість для більш чіткого усвідомлення змісту всіх подальших положень Кодексу про цілі, умови і форми гос­подарювання.

2. У першу чергу дана стаття містить посилання на те, що Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні. Саме основним засадам господарювання і присвячені глави і стат­ті розділу І Кодексу. В них дано визначення ключових понять, що застосовуються у госпо­дарському законодавстві, викладено загальні принципи та нормативно-правові основи госпо­дарювання.

Окремі глави, що складають цей розділ, присвячені основним напрямам та фор­мам участі держави і місцевого самоврядування у господарюванні, основам антимонопольно-конкурентного регулювання, засадам комерційної (підприємницької) та некомерційної гос­подарської діяльності. Більш детально всі ці питання викладаються у коментарях до відповід­них статей.

3. У статті також визначена спрямованість Кодексу на регулювання господарських відно­син, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Дане поло­ження потребує деяких пояснень. Господарська діяльність за своєю сутністю є поєднанням майнових і організаційних елементів: для того щоб виробити та реалізувати продукцію, ви­конати роботу або надати певну господарську послугу саме «господар» (підприємець чи інший суб'єкт) на свій розсуд організує використання необхідного для цього майна. Однак організаційний аспект господарської діяльності має не тільки свій внутрішній, а й зовнішній прояв. Будь-яке господарство (підприємство) у ринкових умовах не діє у повній самотності, ізольовано. Тому воно перебуває в численних зв'язках, у тому числі організаційного харак­теру, з іншими господарствами та державними і недержавними органами. Наприклад, само­стійне підприємство може на добровільних засадах входити до складу такої структури, як господарське об'єднання. Тут воно і може відчувати певний організаційний вплив з боку за­значеної структури. Такого роду вплив відчуває також підприємство, перебуваючи в стосун­ках і з державними органами, які мають визначену господарську компетенцію. Саме у цих та подібних випадках і здійснюється певна організація господарської діяльності, головне при­значення якої полягає у створенні необхідних умов для здійснення цієї діяльності. Таким чи­ном, господарські відносини за своєю природою є організаційно-майновими відносинами.

 

Наступна >