235

---

Стаття 309. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення

1. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення с: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. 2. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. 3. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

1. Коментована стаття відображає сутність апеляційного перегляду і відмінність його від колишнього касаційного перегляду. Якщо раніше незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції служили підставами для скасування рішення та направлення його до суду першої інстанції для нового розгляду по суті, то тепер вони є підставами для постановления нового рішення апеляційним судом.2. Відповідно до цієї статті необґрунтованість рішення суду першої інстанції як підстава для його скасування і постановления нового рішення судом апеляційної інстанції, може полягати у:а) неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Неповнота судового рішення найчастіше зустрічається у судовій практиці та може служити підставою для скасування рішення. Це - найбільш поширений недолік судових рішень (про повноту рішення див. коментарі до статей 214,215 ЦПК); б) недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими. Апеляційний суд у цьому плані повин

ен перевірити достатність і вірогідність доказів,зібраних й оцінених судом першої інстанції;в) невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Цей прояв необґрунтованості судового рішення виникає внаслідок погрішностей в оцінці доказів, що приводить до алогічного висновку в рішенні суду першої інстанції.3. Коментована стаття передбачає як підставу для скасування рішення суду першої інстанції і постановления нового рішення апеляційним судом, і незаконність рішення. У загальному вигляді у п. 4 частини першої даної статті цю підставу визначено як порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права. Конкретизуючи це поняття, закон вказує, по - перше, на випадки, коли суд першої інстанції застосував закон, який не поширюється на дані правовідносини. Як уявляється, до цієї підстави належать випадки, коли суд першої інстанції при розгляді справи та постановленні рішення необгрунтовано широко витлумачив і застосував норму матеріального права чи заснував рішення на скасованому законі або на такому, який ще не набрав законної сили, чи на законі, що суперечить Конституції України, підзаконному нормативному акті, який суперечить закону. Незаконним рішення буде і тоді, коли суд першої інстанції при постановленні рішення не застосував належний закон, а вирішив справу, застосувавши аналогію закону чи аналогію права, коли насправді існує норма права, яка регулює дане спірне правовід-ношення.4. Незаконність рішення може виникнути й у результаті порушення або неправильного застосування норм процесуального права. Однак, на відміну від порушення норм матеріального права, порушення норм процесуального права може бути підставою скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового рішення апеляційним судом тільки у випадку, якщо це порушення привело до неправильного вирішення справи. Наприклад, порушення правил про підсудність тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції тільки тоді, коли внаслідок такого порушення постановлено неправильне рішення або порушені права осіб, які беруть участь у справі, на особисту участь у розгляді справи.5. Відповідно до даної статті апеляційний суд вправі не тільки постановити нове, а й змінити рішення суду першої інстанції. Тому сама по собі відсутність згадування у коментованій статті про підстави постановления зміненого рішення не свідчить про відсутність відповідного повноваження апеляційного суду. Головною проблемою у зв'язку з нечіткою законодавчою регламентацією є проблема меж зміни апеляційним судом рішення суду першої інстанції. У літературі та судовій практиці іноді помилково вважають, що будь-яка зміна рішення є не що інше, як постановления нового рішення. Якщо апеляційний суд, наприклад, з мотивувальної частини рішення виключає посилання на неналежний закон, навряд чи таке рішення можна вважати новим, а не зміненим.Зміна рішення необхідна тоді, коли будуть виявлені такі порушення норм матеріального і процесуального права, що не впливають на головний висновок суду першої інстанції про права і обов'язки сторін у справі (збільшення або зменшення розміру стягнення, виключення неналежних посилань на закон, виправлення неточностей рішення тощо). У противному разі рішення буде не зміненим, а новим. < Попередня   Наступна >