45

---

Глава 6.

ЗУПИНЕННЯ І ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ. ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі

1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: 1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі; 3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових фор­мувань, що переведені на воєнний стан; 4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, госпо­дарського, кримінального чи адміністративного судочинства; 5) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених частинами першою - третьою статті 43 цього Кодексу. 2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006р. N3551-IV)1. Глава 6 встановлює правила подолання трьох останніх видів перепон, які виникли на шляху «звичайного» розвитку судочинства по справі (про перший вид див. коментар до ст. 191 ЦПК).2. Одним із способів подолання перешкод на шляху звичайного розвитку провадження є зупинення провадження у справі.Зупинення провадження у справі - це, як і відкладення, перенесення судового засідання у справі на інший час. Однак, на відміну від відкладення, при зупиненні суд не може точно позначити час нового судового засідання. Воно при цьому переноситься до припинення дії перешкод, що послужили підставою зупинення провадження у справі. Зупинення відрізняється від відкладення ще й тим, що цивільний процесуальний закон дає вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Залежно від характеру підстав

розрізняють два види зупинення провадження у справі: обов'язкове і факультативне.3. Обов'язкове зупинення провадження у справі передбачене тоді, коли суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі.Суд або суддя зобов'язаний зупинити провадження у випадках:1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, тобто не є такими, що пов'язані лише з певною особою, як, наприклад, аліментні;2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Позивач або відповідач можуть бути як військовими строкової, так і контрактної служби, як рядовими, так і офіцерами, тобто ця підстава поширюється на весь особовий склад військових формувань;4) неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в конституційному, цивільному, господарському, кримінальному чи адміністративному порядку. Дана підстава виникає у процесі тоді, коли постановления рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній і т. ін. справі. Стосовно цієї підстави необхідно виконувати рекомендації Пленуму Верховного Суду України (див. п.. 2 постанови № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - № 8. С 50) про зупинення провадження в справі у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає застосовуваний закон або закон, який підлягає застосуванню у справі, Конституції України.Хоча Пленум Верховного Суду України і не дав точної рекомендації щодо цього, але по-іншому це питання вирішити неможливо.Так, наприклад, розглядаючи справу за позовом В.І, і Л.І. до П.Г. про виселення, судова колегія з цивільних справ Полтавського обласного суду задовольнила клопотання відповідачки і постановила ухвалу про зупинення провадження по цій справі до розгляду справи за її позовом до позивачів про виселення, який вона порушила у Крюковському районному суді м. Кременчука;5) призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, а також у разі, коли законний представник є, але він не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом (див. коментар до ст.ст. 41 та 43 ЦПК). Наступна >