95

---

Стаття 1134. Спільне майно учасників

1. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. 2. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. 3. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. 4. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

 

1. Укладення договору простого товариства є підставою виникнення спільної часткової власності на майно, виділене для спільної діяльності, а також створене в результаті її здійснення. Оскільки ЦК України не встановлює порядку визначення розміру часток учасників простого товариства у спільній власності, такий розмір має встановлюватись за домовленістю сторін, а у разі спору - з урахуванням розміру вкладу кожного з учасників у спільну діяльність1. При цьому, частка у спільній власності, яка виникла на підставі договору простого товариства (в тому числі, у створеному майні), належить усім сторонам незалежно від того, цінності майнового або немайнового характеру вносились окремими учасниками в якості вкладу2. Виняток із правила, закріпленого у частині першій коментованої статті, може бути встановлено договором простого товариства, зокрема, в частині непоширення режиму спільної часткової власності на вклади учасників3. Необхідно враховувати, що умова договору про набуття права власності на ст

ворене в результаті здійснення спільної діяльністю лише одним із її учасників не відповідає вимогам чинного законодавства4. 2. За взаємною згодою сторін договору простого товариства ведення бухгалтерського обліку результатів спільної діяльності може бути доручено одному з учасників. Натомість, чинними в Україні правилами бухгалтерського обліку не вимагається ведення окремого балансу для результатів спільної діяльності, оскільки кожний її учасник окремо відображає у своїх облікових регістрах (на окремих рахунках аналітичного обліку) та у фінансовій звітності задіяні в спільній діяльності активи, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах, зобов'язання, які він узяв на себе для здійснення цієї діяльності, свою частку в будь-яких зобов'язаннях, узятих разом з іншими учасниками щодо цієї діяльності, дохід або витрати, накопичені в процесі спільної діяльності5. При цьому, активи, задіяні в спільній діяльності, не відображаються фінансовими інвестиціями її учасників6. 3. В договорі простого товариства сторонам доцільно передбачити порядок користування спільним майном учасників з метою уникнення вирішення можливих спорів із цього питання в судовому порядку, а також обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування пов'язаних із виконанням цих обов'язків витрат. На зазначені відносини, поширюються положення ст. ст. 358, 360 ЦК України, що регламентує здійснення права спільної часткової власності та утримання майна, що є у спільній частковій власності7. 4. При розподілі обов'язків щодо утримання спільного майна необхідно враховувати імперативні приписи чинного законодавства України. Так, зокрема, договором простого товариства не може бути покладено обов'язок сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних із утримання окремих видів спільного майна, на особу, не уповноважену на те законом (наприклад, обов'язку щодо сплати рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат - на учасника8, що не має спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, податку з власників транспортних засобів - на учасника, на ім'я якого такий транспортний засіб не зареєстрований9, тощо). В такому випадку, можливе лише покладення на інших сторін договору обов'язку відшкодовувати суми відповідного податку, збору, обов'язкового платежу учаснику, який є його платником10. ____________

1 Постанова Вищого господарського суду України від 21.09.2006 р. у справі за N 21/165-1/17-2001/5 та постанова Верховного Суду України від 28.12.2004 р. у справі за N 25/234-03-7583.

2 Постанова Вищого господарського суду України від 27.12.2005 р. у справі за N 2/504.

3 Постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2006 р. у справі за N 2-8/12484-05. 4 Постанова Вищого господарського суду України від 29.03.2006 р. у справі за N 12/259.

5 Абз. 1 п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. N 91.

6 Абз. 2 п. 19, п. 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. N 91.

7 П. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність" від 28.04.95 р. N 02-5/302.

8 Лист Державної податкової адміністрації України від 14.03.2006 р. N 182/3/15-0810. 9 Лист Державної податкової адміністрації України від 24.01.2007 р. N 666/6/16-1515-26. 10 Постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2005 р. у справі за N 2-1/3553-2005.

< Попередня   Наступна >