Головна Науково-практичні коментарі Митний кодекс Глава 60 (ст.375-392) Стаття 384. Витрати у справі про порушення митних правил

Стаття 384. Витрати у справі про порушення митних правил

Митний кодекс - Глава 60 (ст.375-392)
132

Стаття 384. Витрати у справі про порушення митних правил

Витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, а також з інших понесених митним органом витрат на провадження або розгляд справи. До таких витрат належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення. За робітниками та службовцями, які викликаються до митного органу як свідки, експерти, перекладачі, зберігається середній місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є робітниками та службовцями, отримують у зв'язку з таким викликом грошову компенсацію, яку виплачує митний орган. Порядок витрат та розмір сум, що підлягають виплаті, встановлюються законодавством України.

В часі провадження у справі про порушення митних правил держава несе певні матеріальні витрати. До них відносяться в першу чергу видатки на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) :

1) тих товарів, які є предметами порушення митних правил;

2) товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками),що використовувалися для приховування предметів від митного контролю;

3) транспортні засоби, на яких здійснювалося незаконне переміщення і які підлягають конфіскації в силу п.3 ст.322 Митного кодексу. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 “Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним” відшкодування витрат, по’язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією, знищенням конфіскованого та ін

шого майна, що переходить у власність держави та кошти від реалізації якого надходять до державного бюджету, здійснюється за рахунок доходів державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації органами Державного казначейства.

До другої групи витрат відносяться кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов’язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу.

Третя група затрат включає в себе виплату в себе добових експерту, компенсацію вартості проїзду до митного органу і назад, наймання експерту приміщення тощо.

В практиці виникають непоодинокі випадки, коли в ході розгляду справи учасник , за ініціативою якого призначена експертиза, відмовляється вносити оплату за її проведення, посилаючись на відсутність коштів. Виникає питання, як в таких випадках має діяти орган, який розглядає справу про порушення митних правил. Зазначені обставини не можуть бути підставою для закриття провадження у справі, для зупинення провадження у справі, оскільки нормами Митного кодексу це не передбачено, а перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду справи є вичерпним ( ст. 391 МК України). В подібних випадках обов’язки експерта, передбачені ч.3 ст. 369 МК, не дають йому підстав відмовитися від проведення експертизи з мотивів, що до її проведення не сплачено вартості виконання експертних робіт. До того ж законом передбачені гарантії відшкодування витрат на проведення експертних робіт.

За робітниками та службовцями, що викликаються до митного органу як свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі зберігається середній місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є робітниками та службовцями ,отримують від митного органу відповідну компенсацію.

Конкретний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, у справі про порушення митних правил визначається Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук