Головна Науково-практичні коментарі Митний кодекс Глава 60 (ст.375-392) Стаття 391. Види постанов у справі про порушення митних правил

Стаття 391. Види постанов у справі про порушення митних правил

Митний кодекс - Глава 60 (ст.375-392)
143

Стаття 391. Види постанов у справі про порушення митних правил

У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі; 4) про порушення кримінальної справи про контрабанду. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб'єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права особи, шкодити господарській діяльності юридичної особи.

Розгляд справи про порушення митних правил закінчується винесенням одного з наступних підсумкових рішень:

1) про проведення додаткової перевірки,

2) про накладення адміністративного стягнення,

3) про закриття провадження у справі,

4)про порушення кримінальної справи.

Всі ці рішення приймаються на підставі внутрішнього переконання органу, який розглядає справу про порушення митних правил, в залежності від фактичних обставин конкретної справи.

Так, рішення про проведення додаткової перевірки приймається у тих випадках, коли встановлені не всі обставини, що входять до предмету доказування по даній справі, коли його елементи не підтверджені доказами, коли протокол складено недбало, допущено помилки, необумовлені виправлення і т.п. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання (конкретні дії, які необхідно провести митному органу для усунення неповноти, як то : допитати осіб, зібрати докази, визначити вартість товарів) та строки перевірки. Отримавши матеріал для додаткової перевірки, посадова особа митного органу зобов’язана усунути допущені порушення і повторно направити справу

на повторний розгляд з урахуванням двухмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по суті означає, що вчинення порушення митних правил особою, яка притягається до відповідальності, доведено в повному обсязі, підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі і поясненнями самого порушника, що особа винна у вчиненні порушення митних правил і і до неї має застосуватися санкція, передбачена у конкретній статті Митного кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення констатує, що конкретна особа вчинила протиправне, винне (умисне або з необережності) діяння, що посягає на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, тобто порушення митних правил (ст. 319 цього Кодексу) і має нести за це передбачену законом відповідальність.

Закриття провадження у справі має місце тоді, коли:

1)відсутні подія і склад порушення митних правил;

2)у разі недосягнення особою, яка вчинила порушення митних правил шістнадцятирічного віку;

3) коли порушення митних правил вчинено у стані неосудності, в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

4)у зв’язку з виданням акту амністії, якщо він усуває застосування стягнення за порушення митних правил;

5)у разі скасування акта, який встановлює відповідальність за порушення митних правил;

6) у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 328 Митного кодексу;

7)у разі наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

8) у разі смерті особи, що притягається до відповідальності. Оскільки порушення митних правил є адміністративним правопорушенням (ст.319 Митного кодексу), то вирішуючи питання про закриття провадження у справі цілком логічно застосувати ст. 247 Кодексу України про адміністративну відповідальність , яка містить вичерпний перелік обставин, що виключають провадження у справі. Застосовуючи ст. 247 Кодексу України про адміністративну відповідальність, орган, який розглядає справу, керується ст. 357 цього Кодексу, відповідно до якої провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Окремий вид самостійних обставин, за яких справу має бути закрито, встановлює ст. 321 цього Кодексу. Так, вчинення правопорушень, передбачених статтями 331,332,348-350 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом.

За загальним правилом, сплин двохмісячного терміну виключає відповідальність за порушення митних правил. Викладене не стосується конфіскації товарів за ч.3 ст. 322 цього Кодексу, які підлягають конфіскації, незалежно від часу вчинення або виявлення правопорушення (ч.3 ст. 328).

Адміністративна відповідальність за порушення, передбачені Митним кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність (ч. 2ст.319). Підставою для порушення кримінальної справи про контрабанду є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 201, 305 КК України.

Вивчення судової практики показує, що у 100 % кримінальних справ про контрабанду, які порушені митними органами, складалися протоколи про порушення митних правил. Це свідчить про те, що практично у всіх кримінальних справах про контрабанду безпосереднім приводом до їх порушення є виявлення ознак контрабанди у ході специфічної діяльності митних органів – митного контролю. Однак можливі і інші приводи до порушення кримінальної справи, які означені у ст. 94 КПК.

Відповідно до змін до КПК України, внесених Законом України від 21 червня 2001 року, обмежено право суду на порушення кримінальної кримінальної справи, у тому числі і про контрабанду. Однак коментована стаття покладає на нього обов’язок вирішити питання про порушення кримінальної справи. Вказані зміни не торкнулися і ст. 97 КПК, відповідно до якої суд залишається одним із суб’єктів, які зобов’язані порушити кримінальну справу.

Тому у разі, якщо органом, який розглядає справу про порушення митних правил, буде винесено постанову про порушення кримінальної справи, вона повинна бути направлена разом з матеріалами справи для проведення дізнання компетентному митному органу, а після цього- в СБУ для проведення досудового слідства (ст.112 КПК). Зміст постанови про порушення кримінальної справи регламентує ст. 130 КПК. З моменту винесення постанови про порушення кримінальної справи про контрабанду розпочинаються кримінально-процесуальні відносини на підставі норм КПК.

 

< Попередня   Наступна >