129

---

Стаття 189. Умови переміщення товарів у режимі імпорту

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Ця стаття МКУ визначає основні умови переміщення товарів у режимі імпорту.

Сформовані у статті умови переміщення товарів у режимі імпорт на практиці створюють складний механізм використання цілої системи заходів регулювання ввезення товарів на митну територію України у цьому режимі. Застосування цих заходів засноване не тільки на нормах митного законодавства, але і нормах іншого (зовнішньоторговельного, валютного, податкового тощо).

Відповідно до ст.45 МКУ при ввезенні товарів на митну територію України в режимі імпорту особою, яка переміщує товари, обов’язково подаються митному органу документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів, відповідно до переліку, який визначено Кабінетом Міністрів України.

Від сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України у режимі “імпорт” відповідно до законів України, в основному залежить реалізація фіскальної функції митно-тарифного регулювання.

Порядок сплати податків і зборів встановлено Законами України від 05.02.92 №2097-Х11 “Про Єдиний митний тариф” (із змінами та доповненнями), від 05.04.01 №2371-111 “Про Митний тариф України”, від 03.04.97 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, Декретом КМ України “Про акцизний збір” від 26.12.92 №18-92.

Випадки надан

ня пільг по сплаті мита (звільнення від сплати, зниження ставок тощо) передбачені у Законі України від 05.02.92 №97-Х11 “Про Єдиний митний тариф” (зі змінами та доповненнями).

В Законі України “Про податок на додану вартість” встановлено, що товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 цього Закону.

Перелік операцій з ввезення (пересилання) на митну територію України товарів, що звільненні від оподаткування, визначається відповідно до законодавства.

Крім сплати податків і зборів третьою умовою ввезення товарів в режимі імпорту є дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Заходи нетарифного регулювання передбачають встановлення режимів квотування та ліцензування зовнішньоторговельних поставок, а також інших обмежень відповідно до законодавства України (встановлення мінімальних та максимальних цін, заборона та обмеження експорту і (або) імпорту товару, послуг, робіт, результатів інтелектуальної діяльності тощо).

Рішення про встановлення заборон та обмежень у зовнішній торгівлі, виходячи із національних інтересів, оформлюється через прийняття відповідного законодавчого акту.

Товари, які визнані забороненими до ввезення на митну територію України, повинні бути вивезені за межи митної території або знищені у порядку, встановленого законодавством України.

Обмеженням на ввезення товарів є встановлення особливих вимог до переміщення через митний кордон України окремих товарів. Обмеження на ввезення можуть бути встановлені у вигляді кількісних обмежень (квотування імпорту) або у вигляді особливого порядку митного оформлення ввезених товарів (Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91, постанови КМ України “Про квотування і ліцензування товарів”, постанова КМ України від 29.03.02 №390 “Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів”).

Кількісні обмеження можуть вводитись з метою:

забезпечення національної безпеки України;

виконання міжнародних обов’язків України;

захисту внутрішнього ринку України, коли який-небудь товар імпортується в такій кількості, що наносить збиток державі або виникає загроза спричинення збитку виробникам подібних товарів на території України.

Особливе місце серед заходів нетарифного регулювання обмежувального характеру займає сертифікація товарів: сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), гігієнічний сертифікат, фітосанітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат тощо. Сертифікація товарів проводиться з метою забезпечення відповідності ввезених товарів стандартам та іншим національним документам, які встановлюють обов’язкові вимоги до товарів – бути безпечними для навколишнього середовища, життя, здоров'я громадян.

Митне оформлення товарів, які підлягають сертифікації здійснюється тільки при пред’явленні всіх необхідних сертифікатів та інших документів, підтверджуючих безпеку та якість ввезених товарів.

Відповідно до ст.18 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” дозволяється імпорт товарів на митну територію України, які відповідають по своїм технічним, фармакологічним, санітарним, ветеринарним, фітосанітарним і екологічним характеристикам відповідним стандартам та вимогам, діючим на території України.

Забороняється імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності, любих товарів, про які наперед відомо, що вони можуть спричинити збитки здоров’ю або представляти загрозу життю населення та тваринного світу, або привести до зруйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, які пропагують ідеї війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, що суперечить нормам Конституції України (ст.17 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”).

Ще одним заходом нетарифного регулювання імпорту є ліцензування ввезення товарів на територію України шляхом видачі компетентним державним органом спеціального дозволу – ліцензії. Ліцензування може вводитись по окремим товарам або країнам. На території України діє єдиний порядок ліцензування експортно-імпортних операцій, основою якого є перелік ліцензуємих товарів та загальний порядок видачі ліцензій. Видача ліцензій здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України або іншим уповноваженим органом. Одержувачами ліцензій є суб’єкти ЗЕД, які зареєстровані на території України, незалежно від форми власності. Видані ліцензії носять іменний характер та не можуть бути передані іншому суб’єкту ЗЕД.

 

< Попередня