114

---

Стаття 260. Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоровея України.

(Стаття 260 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10 від 29.07.81, № 2957-10 від 30.12.81; Законом № 3694-12 від 15.12.93)

1. Зазначений у коментованій статті перелік органів державного нагляду за охороною праці у Законі України «Про охорону праці» розширено нормою про здійснення вищого нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 44). У цьому Законі встановлено й основні повноваження і права органів державного нагляду за охороною праці. У ст. 45, зокрема, зазначено, що ці органи не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи цих органів — державні інспектори — наділені правом безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань; надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про

усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці; зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

2. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. створено Державний департамент з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), який є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і йому підпорядковується. Він є правонаступником Комітету по нагляду за охороною праці. Для реалізації покладених на Держнаглядохоронпраці завдань утворюються територіальні управління.

Положення про Державний департамент з нагляду за охороною праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 925 від 6 червня 2000 p., визначає його компетенцію, за якою Держнаглядохоронпраці організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх до Мінпраці, організовує та здійснює державний нагляд за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативно-правових актів про охорону праці; розробляє за участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і профспілок проект Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, організовує її виконання, забезпечує систематичне інформування населення про хід реалізації передбачених Програмою заходів, погоджує і контролює виконання галузевих і регіональних програм, а також комплексних заходів, здійснюваних підприємствами з цих питань: здійснює державний гірничий нагляд і, відповідно до законодавства, перевіряє виконання вимог гірничого законодавства та нормативно-правових актів з питань охорони надр і безпечного проведення гірничих робіт, додержання вимог нормативно-правових актів щодо виготовлення, транспортування, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів і виробів на їх основі, додержання умов охорони надр під час розробки родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробки мінеральної сировини; здійснює державний нагляд за безпечним проведенням робіт на виробництвах та об'єктах підвищеної небезпеки, здійснює державний нагляд за своєчасним забезпеченням спецодягом, іншими засобами колективного та індивідуального захисту працівників відповідно до нормативно-правових актів за безпечним проведенням робіт з утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів, виробів ракетної техніки тощо.

Функції нагляду за проведенням заходів з охорони праці цей орган здійснює також у процесі прийняття рішень про видання дозволів на початок роботи підприємств, установ і організацій усіх форм власності та видів діяльності; введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення; проведення експертизи проектів, пов'язаних з утилізацією зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки; проведення підривних робіт і виготовлення непромислових вибухових речовин; організацію робіт із сертифікації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, засобів колективного та індивідуального захисту працівників, інших засобів виробництва, технологічних процесів і робіт, стандарти на які містять вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей в межах законодавства; погодження стандартів, технічних умов та інших нормативних документів на машини, механізми, устаткування, транспортні засоби та інші засоби виробництва, технологічні процеси, які містять вимоги щодо охорони праці та ін.

У процесі управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, Держнаглядохо-ронпраці затверджує статути (положення) підприємств, установ і організацій, контролює їх додержання; укладає і розриває контракти з керівниками підприємств, установ і організацій; здійснює керівництво і координацію роботи своїх експертно-технічних центрів; проводить аудит систем управління охороною праці (через свої експертно-технічні центри); залучає до роботи на громадських засадах позаштатних державних інспекторів з нагляду за охороною праці та надр, надає методичну допомогу уповноваженим трудовими колективами з питань охорони праці; здійснює управління державним фондом охорони праці відповідно до законодавства; здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

3. Здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки покладено на Державний комітет ядерного регулювання України (Держатомрегулю-вання України), який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого Указом Президента України № 155/2001 від 6 березня 2001 р.

Основними напрямками діяльності цього органу є здійснення нагляду за додержанням експлуатуючими організаціями, підприємствами, установами, організаціями, що виконують роботи на майданчиках ядерних установок, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах вимог ядерної та радіаційної безпеки; організація та здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання; здійснення контролю за реапізацією заходів, спрямованих на запобігання аваріям на ядерних установках, об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об'єктах, та забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації наслідків таких аварій; контроль за додержанням встановленого порядку подання інформації про випадки порушень у роботі ядерних установок або сховищ, для захоронения радіоактивних відходів, з'ясування причин таких порушень, а також обставин виникнення ядерних інцидентів і радіаційних аварій; застосування в межах своїх повноважень примусових заходів щодо юридичних і фізичних осіб у разі порушення ними законодавства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також умов виданих ліцензій. Рішення Держатомрегулювання України є обов'язковими до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держатомрегулювання України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи (державні інспекції з ядерної безпеки).

4. За Законом України «Про пожежну безпеку» органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами; проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки. Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду з відповідними повноваженнями (ст. 7 цього Закону).

Згідно з Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508 здійснення державного пожежного нагляду є одним із основних завдань Державної пожежної охорони, відповідно до якого вона контролює виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, а також посадовими особами і громадянами законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм і правил; у раз' потреби перевіряє на підприємствах відповідність вимогам пожежної безпеки продукції, що ними виробляється, а також відповідність стандартам і технічним умовам протипожежного устаткування; зупиняє виробництво пожежонебезпечних речовин, приладів та обладнання, пожежної техніки, протипожежного устаткування, технічних засобів запобігання пожежам і надання послуг протипожежного призначення, якщо вони не відповідають вимогам стандартів.

Державний пожежний нагляд (далі — держпожнагляд) здійснюють Головне управління Державної пожежної охорони МВС (центральний орган держпожнагляду), управління (відділи) Державної пожежної охорони ГУВС у Криму МВС України, ГУВС м. Києва і Київської області, УВС областей і м. Севастополя (територіальні органи держпожнагляду), відділи та підрозділи, підпорядковані безпосередньо Головному управлінню Державної пожежної охорони МВС, загони і частини Державної пожежної охорони (місцеві органи держпожнагляду).

Держпожнагляд виконує покладені на нього завдання у взаємодії з іншими державними органами, добровільними протипожежними об'єднаннями і формуваннями громадян.

5. У межах своїх повноважень державний нагляд за додержанням законодавства про охорону праці здійснює Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України (далі — держсанепідслужба МОЗ України) — централізована система органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, яка діє на підставі Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ України № 78 від 18 квітня 2000 р.

Держсанепідслужбу системи МОЗ України складають Головне санітарно- епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України; центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України; Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні та районні в містах санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, лінійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях; центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції водних басейнів і портів; центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті; санітарно-епідеміологічні станції об'єктів, що мають особливий режим роботи; санітарно-карантинні підрозділи (відділи, пункти); спеціалізовані установи й заклади МОЗ для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними для людей інфекційними хворобами: наукові установи (науково-дослідні інститути, наукові та науково-практичні об'єднання, контрольні, експертні установи, центри) гігієнічного та епідеміологічного профілю державної санітарно-епідеміологічної служби України; комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України; рада з регламентації застосування та впровадження дезинфекційних засобів; інші установи, заклади та підрозділи санітарно-епідеміологічного профілю, які створено згідно із законодавством України.

Постанови, розпорядження, приписи, висновки головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб держсанепід-служби МОЗ України обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами, прийнятими в межах їх повноважень.

 

< Попередня   Наступна >