257

---

Стаття 252-5. Загальні принципи матеріальної заінтересованості трудового колективу в результатах господарської діяльності

Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, добробуті кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з меншими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому і соціальному розвитку та оплаті праці працівників. Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших санкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповноважений ним орган визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, доводать про це до відома трудового колективу і покладає на конкретні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідальність згідно з законодавством.

(Стаття 252-5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)

1.   Підприємства є суб'єктами підприємницької діяльності, тобто самостійної ініціативи, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.

Внаслідок підприємницької діяльності підприємствами виробляються нові товари чи блага або поліпшується якість існуючих, впроваджуються нові способи виробництва чи комерційного використання існуючих товарів, засвоюються нові джерела отримання сировини чи напівфабрикатів.

2.  Підприємство (крім державного) самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розв

итку підприємства, підвищення доходів.

3.  На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

4.  Категорії «доход» і «прибуток» не збігаються. У сфері підприємницької діяльності доход є показником фінансових результатів діяльності підприємства.

Доход — це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка надходить підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

5.  Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно зі статутом підприємства та чинним законодавством.

6.  Прибуток підприємства створюється кожним членом трудового колективу через поєднання своєї праці із засобами виробництва власника підприємства. Прибуток підприємства нерозривно пов'язаний з ефективністю праці усього трудового колективу, але цей зв'язок взаємний: добробут кожного працівника залежить від досягнень і втрат в роботі підприємства в цілому.

У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів або трудового колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.

7. Для посилення матеріальної заінтересованості членів бригади у загальних підсумках роботи нарахування їм заробітної плати повинно здійснюватися на основі єдиного наряду за кінцевими результатами роботи бригади.

Відрядна оплата праці застосовується у сполученні з преміюванням за виконання і перевиконання встановлених бригаді виробничих завдань. Узагальнена оцінка реального внеску кожного члена бригади в результаті її колективної праці визначається залежно від індивідуальної продуктивності і якості роботи шляхом використання коефіцієнта трудової участі (КТУ).

8. З метою підвищення ефективності праці, посилення колективної заінтересованості і відповідальності за результати праці, формування, господарського ставлення до використання засобів виробництва підприємств використовують бригадний підряд.

Основне його завдання полягає в своєчасному досягненні виробничих результатів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів. Впровадження підряду в бригаді можливе в умовах відносної організованої самостійності колективу, чіткого визначення кількісних та якісних показників кінцевого результату роботи, що визначає виконання технологічно замкненого циклу виробництва і обгрунтованих стабільних завдань і нормативів. За підрядними колективами обов'язково закріплюються обладнання, інструмент, оснастка, встановлюються нормативи їх використання. Бригада, яка працює на підряді, повинна у визначені строки безперебійно отримувати напівфабрикати, всі види енергії, матеріали, технологічну документацію, а також різні види обслуговування. Колектив бригади наділяється правом розробки оперативних планів роботи, вибору форм і методів організації праці, розподілу заробітку. Встановлюється прямий зв'язок між виконанням завдання і розміром оплати праці.

Бригади, які укладають з власником договір з визначенням результатів роботи бригад за обсягом, якістю, строками її виконання, називають підрядними.

9. Для здійснення виробничої діяльності підприємство володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном, яке становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Наявність у підприємства майна, необхідного йому для здійснення статутних завдань, зумовлює його відповідальність у разі заподіяння шкоди іншим юридичним особам, фізичним особам чи державі. Шкода має майновий характер і покладається на підприємство як юридичну особу за нормами цивільного права. Зазначена шкода може заподіюватися невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов'язань або виникати поза договором, із деліктів. Зобов'язання, що виникають із договорів, регулюються главою 18, а зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди — главою 40 ЦК України.

10.  Відшкодування збитків іншим юридичним чи фізичним особам, сплата штрафів (пені, неустойки) або інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань або позадоговірної шкоди проводиться за рахунок госпрозрахункового доходу підприємства.

11.  Відшкодування збитків (витрати, які понесла потерпіла сторона, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримані нею доходи, які б вона могла отримати, якби зобов'язання було виконане належним чином), сплата штрафів підприємством можуть відбутися за наявності складу правопорушення: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної і суб'єктивної сторін. Об'єктом виступатиме відповідне порушене зобов'язальне правовідношення; суб'єктом — особа, яка повинна була виконати зобов'язання; об'єктивну сторону утворюють протиправність, збитки та причинний зв'язок між останніми; суб'єктивна сторона визначається виною суб'єкта.

12.  Підприємство, відшкодувавши збитки, має право зворотної вимоги (регресу) до працівника (працівників), винного у заподіянні шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законодавством.

13.  Відшкодування в порядку регресу шкоди підприємству, заподіяної винними діями працівника, проводиться за правилами покладення на працівника матеріальної відповідальності.

 

< Попередня   Наступна >