190

---

Стаття 252-8. Взаємна відповідальність власника або уповноваженого ним органу і бригади

Власник або уповноважений ним орган, керівник структурного підрозділу несе відповідальність перед бригадою за створення нормальних умов для високопродуктивної праці (надання роботи, забезпечення справного стану механізмів та устаткування, технічною документацією, матеріалами та інструментами, енергією, створення безпечних і здорових умов праці). При невиконанні бригадою виробничих показників з вини власника або уповноваженого ним органу за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками. Службові особи, винні у порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу перед бригадою, притягаються до дисциплінарної відповідальності, а за зайві грошові виплати бригаді — також до матеріальної відповідальності перед підприємством у порядку і розмірах, встановлених законодавством. Бригада несе відповідальність перед власником або уповноваженим ним органом за невиконання з її вини виробничих показників. У цих випадках оплата провадиться за виконану роботу, премії та інші заохочувальні виплати не нараховуються. Збитки, заподіяні підприємству випуском неякісної продукції з вини бригади, відшкодовуються з її колективного заробітку в межах середнього місячного заробітку бригади. При розподілі колективного заробітку між членами бригади враховується вина конкретних працівників у випуску неякісної продукції.

1. Норма коментованої статті передбачає взаємну відповідальність власника або уповноваженого ним органу та бригади. Взаємна відповідальность при колективних формах організації праці відображає двосторонній характер відносин «бригада — підприємство».

2.  На кожну із сторін цих правовідносин покладаються певні обов'язки, а саме: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити нормальні умови для високопродуктивної праці шляхом надання обумовлен

ої трудовим договором роботи, забезпечення справного стану механізмів та обладнання, своєчасного надання технічної документації, необхідних для виконання виробничих завдань матеріалів та інструментів, енергетичних ресурсів, створення безпечних і здорових умов праці; головним обов'язком бригади в свою чергу є виконання у визначений строк встановлених для неї виробничих завдань по випуску продукції чи наданню послуг належної якості.

3.  За невиконання свого обов'язку власник або уповноважений ним орган змушений буде нести відповідальність за частиною першою коментованої статті: за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований по тарифних ставках (окладах). Забезпечуючи права працівників бригади, законодавець зобов'язує власника або уповноважений ним орган оплатити працю членів бригади при невиконанні норм виробітку не з вини бригади за правилами ст. Ill КЗпП, відповідно до якої місячна заробітна плата працівника не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого члену бригади розряду (окладу).

4.  Відповідальність підприємства настає лише за умови його вини у тому, що бригада не мала змоги виконати належним чином свій обов'язок по виконанню виробничих завдань: підприємство як юридична особа має право найму працівників і повинно відповідати за дії своїх службових осіб при невиконанні чи неналежному виконанні покладених на них трудовою угодою обов'язків. Вина підприємства в даному випадку проявляється як вина окремих службових осіб підприємства, у трудову функцію яких входить створення належних умов праці бригади.

5.  Службові особи, винні у порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу перед бригадою, притягаються до дисциплінарної відповідальності, оскільки не виконали або неналежним чином виконали свої трудові обов'язки, обумовлені трудовою угодою.

6. Якщо вищезазначені дії службової особи призвели до зайвих грошових виплат бригаді, а отже, до майнової шкоди, винні притягаються власником або уповноваженим ним органом також до матеріальної відповідальності перед підприємством у встановленому порядку.

7.  Частина друга коментованої статті визначає два самостійних види колективної відповідальності бригади перед власником або уповноваженим ним органом. Перший — відповідальність бригади перед власником підприємства або уповноваженим ним органом за невиконання з вини бригади виробничих показників, а другий — відповідальність бригади за збитки, завдані власнику підприємства випуском з вини бригади неякісної продукції.

8.  Відповідальність бригади перед власником або уповноваженим ним органом за невиконання з її вини виробничих показників полягає в тому, що в цих випадках оплата праці бригади проводиться за виконану бригадою роботу, а премії та інші заохочувальні виплати не нараховуються.

Цей вид відповідальності не є майновою відповідальністю в прямому розумінні. При невиконанні виробничих показників бригадою підприємство, не отримавши вчасно якусь продукцію, зазнає не прямої шкоди, а лише позбавляється доходів, які могло би отримати. Але відповідно до ст. 130 КЗпП на працівника не може бути покладено відповідальність за неотримані підприємством, установою, організацією доходи. Тому в даному випадку бригада компенсує підприємству не збитки в повному обсязі, а лише позбавляється заохочувальних виплат.

9.  Відповідальність бригади за збитки, завдані власнику підприємства випуском з вини бригади неякісної продукції, полягає у відшкодуванні бригадою із колективного заробітку в межах колективного середнього місячного заробітку зазначених майнових втрат власнику підприємства.

10.  Суб'єктом відповідальності перед власником або уповноваженим ним органом у даному разі є не окремий працівник, а колектив бригади у випадку, коли у випуску браку винні або всі члени бригади, або коли конкретний винуватець невідомий.

Якщо ж можливо встановити конкретного винуватця браку, то відшкодування збитків підприємству проводиться за нормами статей 132 і 135 КЗпП шляхом покладення на винного матеріальної відповідальності.

11.  При покладенні відповідальності на бригаду за збитки підприємству, завдані випуском неякісної продукції, має бути доведено протиправну поведінку та вину колективу бригади.

Протиправні дії бригади в даному випадку проявляються у порушенні нею її обов'язку щодо випуску якісної продукції.

Вина бригади зумовлюється особливостями колективних форм організації праці. Колектив бригади добровільно створюється самими працівниками, які займаються спільною діяльністю через особливості виробництва. Кожен член бригади, беручи на себе усі права і обов'язки бригади, впливає на досягнення загальних результатів роботи. Колектив бригади може істотно корегувати обсяг завданих окремими її членами збитків, збільшуючи або зменшуючи їх рівень з урахуванням конкретних обставин. Тому за дії членів бригади первинний трудовий колектив повинен нести відповідальність перед підприємством як за свої власні.

При визнанні вини бригади її може не виявитися у окремого працівника, але такий працівник нестиме колективну відповідальність за порушення бригадою як колективним суб'єктом права обов'язку по випуску якісної продукції і спричинення цим збитків підприємству.

12.  Відповідно до коментованої статті при розподілі колективного заробітку між членами бригади враховується вина конкретних працівників у випуску неякісної продукції, тобто закон передбачає подальшу індивідуалізацію бригадної відповідальності шляхом відповідного зниження заробітної плати винних працівників.

13.  Розмір можливого зниження заробітку працівника, який несе колективну відповідальність у бригаді, обмежується тим, що мають бути дотримані правила статей 95 і 97 КЗпП про мінімальний розмір заробітної плати.

14.  Відповідальність окремого працівника за правилами коментованої статті відрізняється від індивідуальної матеріальної відповідальності. Перша проявляється у відшкодуванні підприємству збитків, завданих випуском неякісної продукції, шляхом перерозподілу колективного заробітку; а друга не пов язується з причиною збитків і не залежить від заробітку бригади. Межі індивідуальної матеріальної відповідальності працівника визначаються, як правило, середньомісячним заробітком працівника, а межі відповідальності працівника за нормою ст. 252 — середньомісячним колективним заробітком. Перша проявляється у тому, що сума збитків, стягнена з бригади на відшкодування шкоди, перерозподіляється між членами бригади через механізм перерозподілу колективного заробітку одноразово, а друга — через щомісячне відрахування із заробітку, обмежене нормами статей 127, 128, 136 КЗпП.

 

< Попередня