Стаття 157. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці
Кодекс законів про працю - Глава ХІ (ст.153-173) |
Стаття 157. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Стандарти, технічні умови та інші нормативно-технічні документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечать безпеку працівників.(Стаття 157 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10від 29.07.81, № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Конституція України, КЗпП України та Закон України «Про охорону праці» встановлюють основи правового регулювання охорони праці. Важливою складовою є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).
ДНАОП — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових до виконання. За сферою дії вони поділяються на міжгалузеві та галузеві. До державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці віднесені акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх відомчої належ
2. В Україні прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних нормативних актів про охорону праці, принципи їх прийняття та побудови. До них належать: коментована стаття; розділ V Закону України «Про охорону праці»; постанова Кабінету Міністрів України № 135 від 2 березня 1994 р. «Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці»; Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 19 від 16 березня 1994 p.; Положення про порядок побудови, викладу та оформлення державних нормативних актів про охорону праці, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 16 від 1 березня 1994 p.; Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України № 9 від 29 січня 1998 р.
3. В Україні створено мережу науково-дослідних організацій, які беруть участь у розробленні ДНАОП. На Національний науково-дослідний інститут охорони праці покладено функції головної організації України, що координує роботу в цьому напрямі, надає методичну допомогу фахівцям базових організацій, опрацьовує проекти ДНАОП. Базові (головні) організації створюються у більшості галузей економіки згідно з рішеннями міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств. До розробки проекту нормативного акта можуть залучатися окремі організації-розробники або творчі колективи, групи фахівців.
Для інформування працівників, власників або уповноважених ними органів та інших суб'єктів ДНАОП обов'язково публікуються в журналі «Охорона праці».
4. У законодавстві встановлено особливості скасування і припинення ДНАОП. Скасування ДНАОП можливе лише за умови прийняття нового нормативного акта або недоцільності його використання у подальшому. Скасування ДНАОП здійснюється за наказом органу, який затвердив цей акт, але не пізніше як за три місяці до визначеної дати скасування.
Припинення дії ДНАОП застосовується як тимчасовий захід з обов'язковим зазначенням строку припинення і допускається у виключних випадках, передбачених законодавством України, а саме:
— при відсутності науково-технічних рішень, що забезпечують наявність приладів та устаткування, які задовольняють вимоги нормативного акта про охорону праці;
— у зв'язку з затримкою або припиненням випуску промислового устаткування, приладів або матеріалів, що вимагає нормативний акт про охорону праці;
— у випадках несвоєчасного виявлення помилок, яких було допущено під час проектування, будівництва та введення в експлуатацію виробничого об'єкта, якщо ці помилки неможливо усунути без його реконструкції;
— при застосуванні нового нормативного акта про охорону праці, коли його вимоги почали діяти, а приведення виробництва, об'єкта або робочого місця до стану, що відповідає новим вимогам, ще не закінчено.
Тимчасове припинення дії ДНАОП проводиться лише за попередньою згодою працівників підприємства, установи, організації з дотриманням спеціально встановленої процедури припинення. Власник або уповноважений ним орган повинен звернутися з письмовим клопотанням до органу державного нагляду, що затверджував цей нормативний акт. У клопотанні обов'язково зазначаються нормативний акт і його положення, що не виконуються, та причини їх невиконання; додаткові заходи, яких вжито для забезпечення безпечної експлуатації відповідного виробництва, об'єкта, устаткування, технологічного процесу, робочого місця на період припинення дії нормативного акта; погодження клопотання про припинення дії ДНАОП з працівниками, яких стосується це питання.
Рішення про припинення дії ДНАОП приймається державним органом, що видав цей акт, у місячний строк з дня одержання клопотання і повинно визначати строки та умови тимчасового припинення чинності нормативного акта, а також перелік вимог, дія яких припиняється.
5. Особливістю законодавства України про охорону праці є те, шо значна частина питань з охорони праці на конкретному підприємстві, в установі, організації регулюється нормативними актами, що приймаються на локальному рівні.
6. За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяються на такі, що приймаються: одноособово власником або уповноваженим ним органом, за погодженням з працівниками підприємства та їх представниками, загальними зборами (конференцією) працівників.
До розробки проекту локального нормативного акта про охорону праці залучаються представники працівників підприємства — уповноважений трудовим колективом, представники профспілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників.
Інформування працівників здійснюється не лише на етапі розроблення проекту акта про охорону праці, а й після прийняття акта шляхом ознайомлення всіх працівників з його змістом. На власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок розповсюдження відповідних інструкцій шляхом видання (тиражування), придбання у вигляді брошур, односторонніх аркушів, плакатів.
7. На підприємстві приймаються такі локальні нормативні акти з охорони праці:
— положення (Положення про комісію з питань охорони праці, Положення про уповноваженого трудовим колективом з питань охорони праці);
— правила (Правила внутрішнього розпорядку, які визначають обов'язки персоналу, що працює з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань);
— інструкції (Інструкція про порядок організації та проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві);
— накази (наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці).
8. Локальні нормативно-правові акти регулюють комплекс питань з охорони праці. Вони приймаються з основних питань організації системи охорони праці на підприємстві:
— організації управління охороною праці на підприємстві, проведення систематичного контролю за виконанням управлінських рішень, за станом безпеки і умов праці;
— забезпечення перспективного і поточного планування з питань поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення причин виробничого травматизму та професійних захворювань;
— організації лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність чинним нормативам;
— організації проведення навчання (інструктажу) та перевірки знань працівників з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою, визначення переліку таких робіт та правил їх безпечного виконання;
— встановлення правил безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях (з опрацюванням і затвердженням інструкцій з охорони праці та відповідними професіями робітників);
— організації забезпечення працівників спецодягом, спец-взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, визначення порядку зберігання, ремонту, прання, хімічного чищення цих засобів, їх своєчасної заміни у разі дострокового зносу;
— організації проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій.
9. Локальні нормативно-правові акти повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, стандартам про оформлення документів та іншим нормативним актам про охорону праці, що забезпечує їх правильне розуміння, та враховувати вимоги типових нормативних актів:
— Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 73 від 3 серпня 1993 p.;
Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 72 від 3 серпня 1993 p.;
— Типового положення про роботу уповноважених трудовими колективами з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 135 від 28 грудня 1993 р., на підставі яких приймаються локальні нормативні акти.
< Попередня Наступна >