92

---

Стаття 73. Святкові і неробочі дні

Встановити такі святкові дні: 1 січня — Новий рік 7  січня — Різдво Христове 8 березня — Міжнародний жіночий день 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих 9 травня — День Перемоги 28 червня — День Конституції України 24 серпня — День незалежності України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове один день (неділя) — Пасха (Великдень) один день (неділя) — Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

(Стаття 73 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2240-10 від 29.07.81; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 1205-12 від 18.06.91, № 2417-12 від 05.06.92. № 256/96-ВР від 28.06.96, № 1421-XIV від 1.02.2000)

1.  У зазначені в коментованій статті святкові і неробочі дні працівники, як правило, до роботи не залучаються.

Передбачений частиною четвертою статті перелік робіт, що як виняток з загального правила допускається в святкові та неробочі дні, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

2. До робіт у святкові і неробочі дні працівники зазначених у коментованій статті підприємств, установ, організацій залучаються згідно з графіками змінності, що затверджуються влас

ником або уповноваженим ним органом за погодженням з відповідним профспілковим комітетом. Тому ніякого окремого дозволу профспілкового комітету на проведення таких робіт у святкові і неробочі дні не вимагається.

3. Відповідно до частини першої коментованої статті 7 січня — Різдво Христове зазначено серед святкових днів.

У частині другій йдеться про релігійні свята, в які також не проводиться робота. Це так звані неробочі дні, що випливає з самої назви ст. 73 Кодексу. Проте визначення 7 січня — Різдва Христового як неробочого дня не позбавляє його статусу святкового дня.

4.  Редакцію назви та змісту коментованої статті було визначено в березні 1991 p., тобто у той час, коли законодавець не вважав за доцільне визнати святковими усі дні релігійних свят (Великдень, Трійця), ввівши термін «неробочі дні». По суті ж і неробочі дні, і святкові є тотожними з огляду на те, що у ці дні робота не проводиться; проведення робіт у святкові і неробочі дні допускається у виняткових випадках (частина четверта коментованої статті); робота у зазначені дні компенсується відповідно до ст. 107 Кодексу (частина п'ята коментованої статті); якщо пі дні збігаються з вихідним днем, передбачено перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого (частина третя ст. 67 Кодексу); святкові, так само як і неробочі дні, не враховуються при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 5 Закону України «Про відпустки»).

5.  На безперервно діючих підприємствах, а також при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні включається в місячну норму робочого часу.

6.  Робота у святкові і неробочі дні оплачується в подвійному розмірі (ст. 107 Кодексу).

Якщо робота у святкові та неробочі дні проводилась понад норми робочого часу і за бажанням працівника йому надається інший день відпочинку, то в цьому випадку оплата за роботу в святковий і неробочий день проводиться в одинарному розмірі. Інший день відпочинку надається працівникові з розрахунку день за день.

7.  Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у святкові і неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства (ст. 20 Закону України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. - Ст. 490).

8.  Чергування у святкові і неробочі дні працівникам з ненор-мованим робочим днем компенсуються наданням протягом найближчих десяти днів відгулу тієї самої тривалості, що й чергування.

 

< Попередня   Наступна >