104

---

Стаття 3. Регулювання трудових відносин

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

(Стаття З із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95)

1. Громадянам надається реальна можливість займатися працею на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності (в товариствах, кооперативах, на державних підприємствах, в установах, організаціях), підприємницькою діяльністю, працювати на підставі цивільно-правових угод тощо.

Законодавство про працю регулює відносини по застосуванню праці громадян незалежно від форм власності, з якою вона пов'язана, і галузі господарського управління або соціально-культурного будівництва, в якій вона застосовується.

2. У застосуванні праці при кооперативних формах власності, в тому числі в колективних сільськогосподарських підприємствах, є певні особливості, які знайшли своє відображення в окремих законодавчих актах. Статутом колективного сільськогосподарського підприємства, як і статутами інших колективних і кооперативних організацій, можуть встановлюватись в межах, визначених законом, особливості регулювання трудових відносин працівників. Тому в усіх випадках застосування правових норм до працівників, при відс

утності особливостей, передбачених статутами чи положеннями, що затверджуються в установлених законом випадках і межах, повинні застосовуватись Кодекс законів про працю та інші норми трудового законодавства.

3.  Встановлення відмінностей в правовому регулюванні праці в колективних селянських господарствах може бути визначено законодавством про ці господарства або їх статутами в передбачених частиною другою коментованої статті межах.

4.  Виникнення трудових відносин пов'язується з поєднанням робочої сили із засобами виробництва і використання цих засобів для створення матеріальних і духовних благ та надання послуг. Таке поєднання робочої сили із засобами виробництва визначає характер праці і спосіб залучення працівників до праці.

5.  Трудові відносини не слід ототожнювати з відносинами, пов'язаними з працею. Існують відносини, в яких праця є їх первинною основою або їх елементом, що сприяє основному елементу — майновому або особистому немайновому. Між суб'єктами можуть виникнути відносини, предметом яких є виконання певної роботи. Але вони не завжди є трудовими і регулюються Цивільним кодексом, а не Кодексом законів про працю України.

Таким чином, виконання певної роботи є настільки загальною ознакою більшості відносин в суспільстві, шо вона не дає можливості визнати ті чи інші відносини трудовими. Лише ті відносини, що пов'язані з працею і мають її своїм змістом, визначають порядок і умови застосування праці, спрямовані на організацію самого процесу праці в певній суспільній формі і в своїй сукупності створюють цей процес, є суспільно трудовими.

6.  Зміст суспільних відносин, що виникають із найманої праці при застосуванні громадянами своєї здатності до праці, визначають самі учасники цих відносин. Регулювання і спрямування змісту здійснюються правовими нормами, що надають відносинам правової форми. Учасники відносин своїми вольовими діями не можуть надавати відносинам правової форми, якщо відсутня правова норма, спрямована на регулювання цих чи подібних відносин.

7. Трудові відносини містять у собі моменти суб'єктивної і об'єктивної волі. Суб'єктивна воля працівника проявляється в тому, що, маючи потребу в матеріальних коштах для себе і своєї сім'ї, він шукає, знаходить і стає до роботи як її виконавець. Якщо у працівника відсутнє бажання працювати, ніхто його не може примусити до роботи, оскільки відповідно до частини 3 статті 43 Конституції України використання примусової праці, тобто примушення до праці, забороняється.

Об'єктивно воля працівника у виникненні трудових правовідносин проявляється у тому, що правовими нормами незалежно від суб'єктивної волі визначаються трудові права та обов'язки. Внаслідок наявності правової норми фактичні трудові відносини, в які вступив працівник, набувають форми правових відносин.

8. Важливим для правильного розуміння правових відносин є те, що при відсутності правової норми відсутні й правові відносини, хоча фактичні відносини можуть існувати. Норма права до її наявності виступає як модель правових відносин, але прямого зв'язку з конкретним суб'єктом правових відносин вона не має. Для виникнення правових відносин необхідна подія або дія, що передбачена нормою і має характер юридичного факту, з наявністю якого законодавець пов'язує виникнення правових відносин.

9. Наявність фактичних відносин не завжди приводить до створення правових відносин. Наприклад, група працівників вирішила створити в клубі підприємства, де вони працюють, хор ветеранів праці. Фактичні відносини учасників хору виникли, але не створили правових відносин у зв'язку з відсутністю правової норми, яка б регулювала створення і діяльність хору, права та обов'язки його учасників.

 

< Попередня   Наступна >