Стаття 91. Зняття судимості
Загальна частина - Розділ ХІІІ (ст.88-91) |
Стаття 91. Зняття судимості
1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. 2. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу. 3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
1. Під зняттям судимості розуміється припинення судимості тільки постановою суду. Відповідно до КК України 2001 р. актами амністії або помилування судимість не знімається (див. коментар до статей 86, 87 КК). При знятті судимості, на відміну від її погашення, закінчення встановленого законом строку і невчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібний розгляд цього питання судом. Закон не зобов'язує, а лише надає суду право на підставі оцінки конкретних обставин справи зняти з особи судимість.
2. Зняття судимості можливе лише до закінчення строків погашення судимості, передбачених у ст. 89 КК. Тому воно завжди є достроковим.
Підставою для зняття судимості відповідно до ч. 1 ст. 91 КК є встановлення судом виправлення особи, доведеного нею зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці.
Обов'язковими умовами зняття судимості є: а) відбуття особою покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; б) закінчення не менше половини строку погашення судимості, встановленого в ст. 89 КК (див. коментар до ст. 89 КК).
Якщо суд встановить наявність підстави та умови, він виносить постанову про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою,
3. Якщо суд не вважає за можливе зняти судимість, то особа продовжує вважатися судимою і зазнавати пов'язаних із нею обмежень до повного закінчення передбачених законом строків погашення судимості.
Відповідно до ч. З ст. 91 КК порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України (ст. 414 КПК).
< Попередня