Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування

Загальна частина - Розділ ХІІ (ст.74-87)
48

Розділ XII

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування

1. Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбу­вання, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покаран­ня, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосову­ватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. 2. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. 3. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановле­ної санкцією нового закону. 4. Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бу­ти за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з ура­хуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільне небезпечною. 5. Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

 

1. Покарання є особливим примусовим заходом, що застосовується тільки судом від імені держави до осіб, які вчинили злочини, і означає негативну оцінку як скоєного, так і особи, яка вчинила злочин. Покарання за своїм змістом є карою, оскільки містить у собі низку позбавлень особистого май­нового і немайнового характеру, що покладаються на особу, яка визнана су­дом винною у вчиненні злочину.

Застосування покарання має на меті виправлення злочинця, а також по­передження вчинення нових злочинів як ним самим, так й іншими особами. Разом з тим покарання є не самоціллю, а засобом виправлення засуджених.

">І цей засіб застосовується в крайньому разі, коли застосування інших за­ходів впливу не спроможне досягти названих цілей. Якщо ж такі цілі дося­гаються іншими засобами або вони вже були досягнуті в процесі відбуван­ня покарання, то очевидно, що його призначення або подальше виконання стає недоцільним, негуманним і несправедливим.

У цих випадках ставиться питання про звільнення особи від покарання чи його відбування або про пом'якшення призначеного покарання. У частині 1 ст. 74 КК передбачено: а) звільнення засудженого від реально призначеного покарання; 6) звільнення від подальшого відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням; в) пом'якшення призначеного покарання.

Звільнення від покарання або подальшого його відбування, заміна пока­рання більш м'яким, а також пом'якшення покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених КК.

Стаття 74 КК передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:

1. Звільнення від покарання: а) щодо особи, засудженої за діяння, ка­раність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74); 6) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74); в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74); г) за хворобою (ст. 84 КК); ґ) на підставі закону Ук­раїни про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК).

2. Звільнення від відбування покарання: а) з випробуванням (статті 75-78 КК); б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК); в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК); г) умовно-достро­кове звільнення (ст. 81 КК); д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК); є) на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК).

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням:

а) невідбутої частини покарання (ст. 82 КК); б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію чи акта про помилування (ст. 85 КК).

4. Пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 КК). Стаття 74 КК як загальна норма регламентує підстави і умови звільнен­ня від покарання та його відбування для осіб, які досягли повноліття на мо­мент вчинення злочину. Разом з тим у розділі XV Загальної частини КК «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» визначені певні особливі підстави і умови звільнення від покарання та його відбування щодо неповнолітніх: а) звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК); б) звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК); в) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107 КК).

Поряд з цим щодо неповнолітніх у розділі XV виділений додатково са­мостійний вид звільнення від покарання із застосуванням примусових за­ходів виховного характеру (ст. 105 КК).

2. Частина 2 ст. 74 КК передбачає звільнення особи, засудженої за діян­ня, від відбування покарання, караність якого новим прийнятим законом усунена (декриміналізація діяння). Підставою для такого звільнення є усу­нення злочинності діяння, за яке особа була засуджена. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунута, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання (ч. 2 ст. 74 КК).

3. Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК звільненню від покарання (основного і додаткового) відповідно до ч. 2 ст. 74 КК передбачено: а) звільнення засудженого від реально призначеного покарання; 6) звільнення від подальшого відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням; в) пом'якшення призначеного покарання.

Звільнення від покарання або подальшого його відбування, заміна пока­рання більш м'яким, а також пом'якшення покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених КК.

Стаття 74 КК передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування: .

1. Звільнення від покарання: а) щодо особи, засудженої за діяння, ка­раність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74); 6) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74); в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74); г) за хворобою (ст. 84 КК); ґ) на підставі закону Ук­раїни про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК).

2. Звільнення від відбування покарання: а) з випробуванням (статті 75-78 КК); б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК); в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК); г) умовно-достро­кове звільнення (ст. 81 КК); д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК); є) на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК).

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням:

а) невідбутої частини покарання (ст. 82 КК); б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію чи акта про помилування (ст. 85 КК).

4. Пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 КК). Стаття 74 КК як загальна норма регламентує підстави і умови звільнен­ня від покарання та його відбування для осіб, які досягли повноліття на мо­мент вчинення злочину. Разом з тим у розділі XV Загальної частини КК «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» визначені певні особливі підстави і умови звільнення від покарання та його відбування щодо неповнолітніх: а) звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК); б) звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК); в) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107 КК).

Поряд з цим щодо неповнолітніх у розділі XV виділений додатково са­мостійний вид звільнення від покарання із застосуванням примусових за­ходів виховного характеру (ст. 105 КК).

2. Частина 2 ст. 74 КК передбачає звільнення особи, засудженої за діян­ня, від відбування покарання, караність якого новим прийнятим законом усунена (декриміналізація діяння). Підставою для такого звільнення є усу­нення злочинності діяння, за яке особа була засуджена. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунута, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання (ч. 2 ст. 74 КК).

3. Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК звільненню від покарання (основного і додаткового) відповідно до ч. 2 нення в тому разі, якщо чинний закон є більш м'яким порівняно з законом, який діяв на момент вчинення злочину.

7. Порядок звільнення від відбування покарання передбачений Виправ­но-трудовим кодексом України.

 

Наступна >