Стаття 401. Поняття військового злочину

Особлива частина - Розділ ХІХ (ст.401-435)
48

РОЗДІЛ XIX

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ)

Стаття 401. Поняття військового злочину

1. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом зло­чини проти встановленого законодавством порядку несення або проход­ження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи пе­ревірних) або спеціальних зборів. 2. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом. 3. Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу. 4. Особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями цього розділу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дис­циплінарним статутом Збройних Сил України. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.04.2003 р. № 662-ІУ)

 

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіаль­ної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпе­ки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського на­роду. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і не­доторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення дер­жавної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, ор­ганізація і порядок діяльності яких визначаються законом. Організація і по­рядок

діяльності Збройних Сил, усіх інших військових формувань України визначаються законом. Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери жит­тя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається не­ухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Усе це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служ­би, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі зло­чинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401—435).

2. Поняття військового злочину основане на загальному визначенні по­няття злочину, сформульованому в ст. 11 КК. Крім того, воно має ще й ряд специфічних ознак, вказаних у ст. 401 КК. Цими ознаками є: 1) спеціальний об'єкт злочину — встановлений законодавством порядок несення або прохо­дження військової служби; 2) спеціальний суб'єкт злочину — військово­службовець, а також військовозобов'язаний під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів; 3) військова протиправність — визнання діяння злочинним тільки в тому разі, якщо воно прямо передбаче­не у розділі XIX Особливої частини КК.

Для наявності складу будь-якого військового злочину, крім загальних ознак, потрібна сукупність зазначених спеціальних ознак.

3. Родовим (спеціальним) об'єктом військових злочинів є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби.

Цей порядок визначений рядом законів України, Військовою присягою, військовими статутами, положеннями про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців, наказами відповідних начальни­ків та іншими нормативними актами.

Встановлений порядок несення або проходження військової служби є обов'язковим для виконання всіма військовослужбовцями та військовозо­бов'язаними, які проходять збори, суворе й точне його дотримання складає суть військової дисципліни і є необхідною умовою забезпечення постійної боєздатності Збройних Сил.

Військовий правопорядок складається, перш за все, з взаємовідносин начальників і підлеглих, інших військовослужбовців між собою, порядку не­сення спеціальних служб, порядку використання військового майна, озб­роєння, техніки та зберігання військової таємниці, порядку здійснення військовими службовими особами своїх обов'язків, прав, повноважень тощо.

Отже, родовим об'єктом військових злочинів є встановлений порядок не­сення військової служби, який становить собою сукупність суспільних відно­син, які виникають у процесі проходження служби різними категоріями військовослужбовців, їх службової і бойової діяльності й регламентованих нормами права, підзаконними нормативними актами, наявності у військово­му середовищі звичаями, правилами співжиття в армійських колективах.

Конкретний військовий злочин безпосередньо посягає не на увесь поря­док несення або проходження військової служби, а на окремі сторони (еле­менти) цього порядку. Безпосереднім об'єктом конкретного військового зло­чину є ті відносини військової служби, проти яких спрямоване злочинне діяння.

4. Суб'єктами військових злочинів можуть бути солдати, матроси, сер­жанти, старшини, прапорщики, мічмани, особи офіцерського складу, курсанти та слухачі військово-навчальних закладів та військовозобов'язані під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів (статті 5, 29 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову служ­бу» від 25 березня 1992 р.).

5. Військова служба у Збройних Силах України регулюється Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» і полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Встановлені такі види військової служби: 1) строкова військова служба;

2) військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин;

3) військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; 4) військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафед­ри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) з програмами підго­товки на посади осіб офіцерського складу; 5) військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; 6) військова служба осіб офіцерсько­го складу за призовом; 7) кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних Сил України та інших військових фор­мувань до запровадження військової служби за контрактом.

Суб'єктами військових злочинів можуть бути як чоловіки, так і жінки, які добровільно вступили на військову службу за контрактом.

Не є суб'єктами військових злочинів допризовники; рядовий і начальниць­кий склад міліції; призовники; начальницький склад установ по виконанню кримінальних покарань; невійськовозобов'язані — особи, не взяті на військо­вий облік або зняті з нього; особливий склад державної служби охорони, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) — працівники Збройних Сил; працівники відомчої воєнізованої охорони; особи, які слу­жать у міжнародних миротворчих силах О ОН не в складі Збройних Сил України; учні військових ліцеїв, шкіл, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

6. Початком проходження військової служби вважається: 1) для призов­ників і офіцерів, призваних із запасу, — день прибуття до військового комісаріату для відправлення до військової частини; 2) для військовозо­бов'язаних і жінок, які вступають на військову службу за контрактом, — день зарахування до списків особового складу військової частини (військо­вого закладу, установи тощо); 3) для громадян, які добровільно вступають на військову службу, — день призначення на посаду курсанта (слухача) ви­щого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу; 4) для військовозобов'язаних — перший день фактичного перебування на зборах.

7. Закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військово­му закладу, установі тощо) із списків особового складу; для військовозо­бов'язаних — останній день фактичного перебування на зборах (ст. 24 За­кону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»).

8. Відповідно до ч. 2 ст. 401 КК за скоєння військового злочину несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ МВС та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом (закони України «Про Прикордонні війська України» від 4 листопада 1991 р., «Про Службу безпеки України» від 25 бе­резня 1992 р., «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни» від 26 березня 1992 р.).

9. Громадяни, звільнені з військової служби, а також звільнені від призо­ву на строкову військову службу (крім виключених з військового обліку), зараховуються в запас і є військовозобов'язаними.

Виконання військового обов'язку в запасі у мирний час полягає у до­триманні порядку і правил військового обліку, проходженні навчальних, пе­ревірних та спеціальних зборів, збереженні та вдосконаленні знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби у воєнний час.

Призов військовозобов'язаних на збори здійснюється військкоматом.

10. Особи, які не є військовослужбовцями, не можуть бути виконавцями або співвиконавцями військових злочинів, але можуть бути організаторами, підбурювачами і пособниками. Якщо цивільна особа разом з військовослуж­бовцем чи військовозобов'язаним, який проходить збори, безпосередньо бе­ре участь у скоєнні діянь, що створюють об'єктивну сторону військового злочину, то її дії визнаються не співвиконанням, а пособництвом. Згідно з ч. З ст. 401 КК особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями даного розділу.

11. Певною особливістю норм, включених у даний розділ, є дифе­ренціація умов і меж відповідальності за військові злочини залежно від часу і обставин їх вчинення. Підвищується відповідальність та застосовуються більш суворі заходи покарання за вчинення окремих злочинів в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, на полі бою чи у районі військових дій, із застосуванням зброї, якщо діяння спричинило тяжкі наслідки, групою осіб тощо. Це обумовлено підвищенням ступеню суспільної небезпечності діяння в умовах, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисцип­лінованість усіх військовослужбовців.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обме­жень, згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р. Тобто це період фактичного перебування України у стані війни з іно­земною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вва­жається день і час оголошення про припинення військових дій. Якщо військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій.

Бойова обстановка — період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції). Бойова обстановка може ви­никнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України.

Поле бою — це частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбувається, відбулося або повинно відбутися озброєне зіткнення з противником.

Район воєнних дій включає в себе територію, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тило­вих підрозділів фронту.

До тяжких наслідків, як правило, належить відносити: зрив заходів щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини, підрозділу, корабля; зрив бойового завдання, операції; знищення або пошкодження бой­ової та спеціальної техніки; загибель людей; утрата управління військами; заподіяння істотної майнової шкоди та ін.

Водночас ч. 4 ст. 401 КК передбачає, що особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 44 КК із застосуванням до неї заходів, передбачених «Дисциплінарним статутом Збройних Сил України».

Про підстави та порядок звільнення осіб від кримінальної відповідаль­ності див. коментар до ст. 44 КК (порядок застосування до військовослуж­бовців дисциплінарних заходів визначений у розділі III «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р.).

 

Наступна >
 
Авторизація
Пошук