83

---

Стаття 370. Провокація хабара

1. Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою об­ставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 2. Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних ор­ганів, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

 

1. Об'єктивна сторона цього злочину полягає: а) у вчиненні службовою особою дій, які 6) пов'язані з використанням винним свого службового ста­новища та в) спрямовані на штучне створення обстановки, що зумовлює (викликає) пропонування або (та) одержання хабара. При вчиненні цього злочину винний може провокувати передавання хабара йому особисто (з ме­тою викриття хабародавця), може сам пропонувати хабар (з метою викрит­тя хабароодержувача) чи створювати умови для давання-одержання хабара іншими службовими особами (з метою викриття як хабародавця, так і хаба­роодержувача).

2. Конкретні способи провокації хабара можуть бути різноманітними: на­тяки, поради, пропозиції, умовляння, рекомендації, вказівки тощо. Не ви­ключається і використання такого способу провокації, як обман, коли вин­ний вводить в оману хабародавця з приводу того, що хабароодержувач ніби­то готовий прийняти від нього хабар, або переконує хабароодержувача у то­му, що хабародавець нібито готовий передати йому хабар. Як провокацію ха­бара слід оцінювати, наприклад, дії службової особи, яка під час прийому громадян з метою викриття схиляє відвідувача дати хабар своєму начальни­кові, переконавши відвідувача у тому, що з начальником є відповідна домо­вленість і той лише очікує такої пропозиції від хабародавця.

3. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є викорис­тання с

лужбовою особою для провокації хабара свого службового станови­ща. Якщо винний не використовує для цього службове становище і, по суті, діє як приватна особа, то залежно від конкретних обставин справи він мо­же нести відповідальність лише як організатор, підбурювач або пособник злочину, передбаченого статтями 368 чи 369 КК.

4. Провокація хабара може бути пов'язана зі співучастю службової особи (провокатора) в даванні-одержанні хабара. Якщо винний не тільки спрово­кував давання-одержання хабара, але й організував вчинення злочину, підбурював до нього чи сприяв його вчиненню, його дії слід розглядати ще й як співучасть у хабарництві і додатково кваліфікувати за відповідними частинами статей 27 та 368 або (і) 369 КК (п. 23 вищезазначеної Постано­ви ПСВУ). Якщо, наприклад, співробітник міліції схиляє затриманого ним громадянина до давання хабара, сприяє йому в даванні хабара своєму на­чальникові або організовує цей злочин з метою викриття хабародавця, то його дії слід кваліфікувати не тільки за ч. 2 ст. 370, але й за відповідними частинами статей 27 та 369 КК.

5. Провокація хабара вчиняється тільки шляхом активної поведінки — дії і належить до числа злочинів з формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення службовою особою дій, що зумовлюють про­понування або одержання хабара, незалежно від того, чи відбулося насправді давання або одержання хабара. Те, що давання або одержання хабара вчинені у зв'язку з їх провокацією, не виключає відповідальності ні хабародавця, ні хабароодержувача (п. 23 вищезазначеної Постанови ПВСУ). Однак у випад­ках, коли дії провокатора були пов'язані з вимаганням хабара, хабародавець звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ч. З ст. 369 КК.

6. Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, дійсно спрямовані на викриття хабарництва, коли за заявою службової особи, якій пропонують хабар, або за інформацією будь-якої іншої особи, у якої просять чи вимага­ють хабар, службовими особами правоохоронних органів здійснюється за­конна оперативна діяльність (так званий «контрольований хабар»).

7. Суб'єктивна сторона провокації хабара виражається в прямому умислі, оскільки винний свідомо створює умови для давання-одержання хабара та переслідує спеціальну мету — викрити хабародавця або (та) хабароодержу­вача, керуючись при цьому всілякими мотивами: помста, кар'єризм, заздрість, марнославство, прагнення уславитися як «борець» з корупцією, поліпшити показники в роботі тощо. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію дій службової особи за ст. 370 КК. Якщо службова особа ство­рює умови для давання-одержання хабара, не переслідуючи при цьому мети викриття хабародавця чи хабароодержувача, то її дії можуть бути кваліфіко­вані: а) як готування до одержання або давання хабара — якщо винний про­понує хабародавцю дати йому хабар, вимагає його чи сам пропонує хабар іншій службовій особі; б) як співучасть у даванні чи одержанні хабара — як­що винний схиляє хабародавця до давання хабара іншій службовій особі або хабароодержувача до одержання хабара, сприяє тому чи іншому в даванні-одержанні хабара чи організує вчинення одного з цих злочинів. Якщо в за­значених ситуаціях службова особа використовує для створення умов даван­ня-одержання хабара своє службове становище, то її дії слід додатково кваліфікувати й за ст. 364 КК.

8. Кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 370 КК, є вчинення злочину службовою особою правоохоронних органів (див. п. 7 коментарю до ст. 364 КК).

9. Суб'єктом провокації хабара може бути тільки службова особа. Якщо з метою провокації хабар пропонує або дає приватна особа, її дії залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати або як незакінчений, або як закінчений злочин — давання хабара. Якщо з тією ж метою приватна особа схиляє до давання хабара чи підбурює службову особу до його одержання, організує злочин чи сприяє його вчиненню, її дії слід оцінювати як співучасть у даванні або одержанні хабара (ст. 27 та ст. 368 чи 369 КК).

 

< Попередня