203

---

Стаття 261. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використову­ються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи ви­бухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, по­шкодження або знищення цих об'єктів — карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

 

1. Це злочин терористичної спрямованості, його суспільна небез­печність полягає в тому, що сам факт нападу на об'єкти, на яких є пред­мети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, порушує нор­мальне (безпечне) їх функціонування, створює загрозу аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій, загибелі людей та спричинення шкоди їх здо­ров'ю, а також довкіллю, матеріальним і культурним цінностям, викраден­ня та використання в злочинних цілях небезпечних предметів. У зв'язку з цим як акт ядерного тероризму розцінюються «будь-які навмисні дії ок­ремої особи або групи осіб щодо ядерної установки, ядерного матеріалу, інших джерел іонізуючого випромінювання при їх використанні, зберіганні або транспортуванні та радіоактивних відходів при поводженні з ними, які прямо чи опосередковано можуть створити загрозу для здо­ров'я та безпеки персоналу, населення та довкілля внаслідок негативного впливу іонізуючого випромінювання або викиду радіоактивних речовин» (абз. 2 ст. 1 Закону України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого ви­промінювання» від 19 жовтня 2000 р. № 2064-ІІІ (ОВУ. - 2000. -№ 46. - Ст. 1978).

2. Предметом злочину є об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються, або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети. Останні че­рез свої фізико-хімічні властивості становлять

підвищену небезпеку для ото­чення, тобто загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Саме ці предмети роблять об'єкти, на яких вони зна­ходяться, об'єктами підвищеної небезпеки. Про поняття цих об'єктів, правові, економічні, соціальні та організаційні основи пов'язаної з ними діяль­ності див. Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. (Голос України. - 2001. - 6 березня. - № 42 (2542).

3. З метою запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природ­ного характеру, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків, об'єкти підвищеної небезпеки декларуються (ст. 19 Закону України «Про за­хист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру» від 8 червня 2000 р. № 1809-ІП (Голос України. — 2000 р. 25 липня. — № 131—132(2378—2379), наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи «Положення про паспортизацію потенційно небезпеч­них об'єктів» від 18 грудня 2000 р. № 388 (ОВУ. - 2001. - № 4. - Ст. 164).

4. Поняття предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, визначені в нормативно-правових актах.

5. Радіоактивні матеріали — будь-які матеріали, які містять радінукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки (абз. 10 ст. 1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11 січня 2000 р. (ОВУ. — 2000. — № 7. — Ст. 242) та п. 9 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припа­сами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (ЮВУ. — 2002. — 29 червня—5 лип­ня. - № 26(366).

6. Поняття радіоактивних матеріалів конкретизовано в диспозиції ст. 265 КК. До них'законодавець відносить джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини та ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді.

7. Джерело іонізуючого випромінювання — фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР (ВВР. - 1995. -№ 12. - Ст. 81).

8. Радіоактивна речовина — речовина, яка створює або в певних умовах здатна створювати іонізуюче випромінювання (абз. 15 п. 2 «Інструкції що­до проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України», затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 15 травня 2000 р. № 27 (ОВУ. - 2000. - № 28. - Ст. 1184).

9. Ядерний матеріал — будь-який вихідний або спеціальний розщеплю-вальний матеріал. Вихідний матеріал — уран, який містить ізотопи у тому співвідношенні, в якому вони є у природному урані; уран, збіднений на ізо­топи 235; торій; будь-яка із зазначених речовин у формі металу, сплаву, хімічної сполуки або концентрату; будь-який інший матеріал, що містить од­ну або кілька із зазначених речовин у концентрації, встановленій нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Спеціальний розщеплювальний матеріал — плутоній-239; уран-233, уран, збагачений ізотопами 235 і 233; будь-який матеріал, що містить одну або кілька із зазначених речовин.

Ядерний матеріал — ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з яким-небудь іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоак­тивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правила­ми і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародно­го агентства з атомної енергії (ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР).

10. Поняттям радіоактивні матеріали охоплюються і радіоактивні відхо­ди — матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоак­тивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається (ст. 1 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» від ЗО трав­ня 1995 р. № 255/95-ВР (ВВР. - 1995. - № 27. - Ст. 198).

11. Хімічні речовини, що становлять підвищену небезпеку для оточен­ня, — це хімічні речовини, безпосередня чи опосередкована дія яких може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння лю­дей і (чи) завдати шкоди довкіллю (наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор­нобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України і Міністерства екології та природних ре­сурсів України від 27 березня 2001 р. № 173/82/64/122 (ОВУ. - 2001. -№ 15. -Ст. 681).

12. Біологічні речовини, матеріали, що становлять підвищену небезпеку для оточення, це «біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікро­організми тощо)» (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної не­безпеки» від 18 січня 2001 р. № 2245-ПІ (ОВУ. - 2001. - № 7. - Ст. 268).

13. Вибухонебезпечними вважаються матеріали (речовини) — хімічні спо­луки або суміші речовин, здатні до вибуху (швидкого самопоширюваного перетворення з виділенням великої кількості тепла та утворенням газів) (ст. 1 Гірничого Закону України від 6 жовтня 1999 р. № 1127-ХІУ (ОВУ. — 1999. — № 43. — Ст. 2125); п. 13.1 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, переве­зення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. - 1998. - № 42. - Ст. 1574).

14. Об'єктивна сторона злочину полягає у нападі на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Про поняття нападу див. коментар до ст. 257 КК.

15. Злочин з формальним складом. Він є закінченим з моменту нападу на об'єкт, на якому виготовляються, зберігаються, використовуються або яки­ми транспортуються предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, незалежно від того, чи вдалося винному його захопити, пошкодити чи знищити.

16. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. 17- Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є спеціальна ме­та — захоплення, пошкодження або знищення об'єктів, на яких виготовля­ються, зберігаються використовуються або якими транспортуються предме­ти, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

18. Під захопленням цих об'єктів необхідно розуміти зайняття всієї або частини території вказаних об'єктів.

19. Поняття пошкодження та знищення об'єктів аналогічні відповідним поняттям пошкодження та знищення майна (див. коментар до ст. 194 КК).

20. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену не­безпеку для оточення, з метою терористичного акту, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 261 і 258 КК.

21. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

 

< Попередня   Наступна >