175

---

Стаття 179. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь

Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь — караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

 

У частині 1 ст. 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні ор­ганізації» визначено, що релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а та­кож місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). У частині 9 ст. 17 Закону передбачено заборону самовільного захоплення культових будівель чи привласнення культового майна.

1. Безпосередній об'єкт злочину — право на безперешкодне поклоніння (вшанування) святиням, додатковий обов'язковий об'єкт — відносини влас­ності, додатковий факультативний об'єкт — діяльність релігійної організації.

Предмет злочину — релігійна святиня — споруда чи культовий будинок, інші предмети матеріального світу, шановані в певній релігії (релігійній ор­ганізації), які є у державній власності чи у власності релігійної організації, а також місце поклоніння певної релігії.

Віднесення шанованого віруючими предмета, споруди чи місця по­клоніння певної релігії до релігійної святині як предмета злочину здійснюється шляхом проведення релігієзнавчої експертизи.

2. Об'єктивна сторона — утримання чи осквернення релігійної святині, а також її знищення шляхом вчинення дій будь-яким способом.

Утримання — самовільне протиправне залишення в своєму користуванні релігійної святині. Утримання буде незаконним і в тому разі, коли отриман­ня в користування відбулося на законних підставах, але для подальшого утримання такі підстави

відсутні.

Осквернення — глум над релігійною святинею, наруга, опоганювання, що порушує святість поховання, релігійної споруди, ікони тощо. Глум над свя­тинею можливий різними способами, в тому числі шляхом її пошкодження або зруйнування (див. коментар до ст. 178 КК).

Знищення (зруйнування) релігійної святині — це доведення до повної не­придатності щодо цільового призначення святині, внаслідок чого вона втра­чає свою специфічну цінність або взагалі перестає існувати як така.

Для 'встановлення чи була знищена релігійна святиня проводиться відповідна експертиза.

Об'єктивна сторона має місце лише у випадку, коли релігійна святиня знищена саме в результаті суспільне небезпечної дії.

Знищення релігійної святині — пам'ятки історії або культури тягне за со­бою додаткову кваліфікацію за відповідною частиною ст. 298 КК.

Спосіб вчинення осквернення чи знищення релігійної святині та розмір матеріальної шкоди, яку спричинив злочин, як правило не впливають на кваліфікацію.

Разом з тим, у разі вчинення знищення релігійної святиш загальнонебез-печним способом, або якщо це спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, відповідальність настає за сукупністю злочинів — за ст. 179 і ч. 2 ст. 194 КК чи ст. 196 КК.

Моментом закінчення злочину слід вважати скоєння утримання чи осквернення релігійної святині, тоді як при знищенні — настання цього суспільно-небезпечного наслідку.

Місцем скоєння злочину може бути місце паломництва чи місце прове­дення релігійного заходу (релігійного обряду тощо).

Час вчинення злочину не впливає на його кваліфікацію, але якщо злочин був розпочатий під час здійснення релігійного обряду чи суспільне небез­печний наслідок настав до здійснення обряду, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 179 і ч. 1 ст. 180 КК України.

3. Суб'єктивна сторона — прямий умисел щодо діяння — утримання та осквернення релігійної святині, при знищенні святині — умисел щодо діяння та умисел або необережність щодо наслідку — знищення релігійної святині.

Мотив не впливає на кваліфікацію, але наявність хуліганського мотиву вимагає додаткової кваліфікації за ст. 296 КК як хуліганства.

Метою утримання святині може бути її осквернення, а метою осквернен­ня може бути знищення предмета злочину саме як релігійної святині. На­явність мети перешкоджання здійсненню релігійного обряду свідчить про прямий умисел на вчинення злочину, передбаченого ст. 180 КК і потребує додаткової кваліфікації як замах чи закінчений злочин залежно від настан­ня суспільне небезпечних наслідків, що сталися в результаті перешкоджан­ня здійсненню обряду.

4. Суб'єкт злочину як загальний — фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний — службова особа (в тому числі керівник релігійної організації).

Якщо утримання, осквернення або знищення релігійної святині сталося як результат діяння, вчиненого службовою особою, скоєне слід кваліфікува­ти за сукупністю злочину, передбаченого ст. 179 КК, і злочинів, передбаче­них статтями 364, 365 чи 367 КК.

 

< Попередня   Наступна >