321

---

Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

1. Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи не­сумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, — карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб, — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що внаслідок злочинно-недбалого ставлення працівників медичних установ, правоохорон­них та інших органів до своїх обов'язків відбувається поширення ВІЛ-інфекції й інших невиліковних інфекційних хвороб від інфікованих осіб.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діянням; б) наслідка­ми; в) причинним зв'язком між діянням і наслідками.

3. Діяння (дії або бездіяльність) полягає у неналежному виконанні осо­бою своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення.

4. Неналежним виконанням своїх обов'язків слід вважати таку діяльність медичного чи іншого працівника, яка не відповідає вимогам нормативних актів, правил, наказів і розпоряджень в галузі протидії СНІДу або іншим інфекційним невиліковним хворобам. Це може полягати у порушенні пев­них правил при переливанні крові, наданні медичної допомог

и, взятті крові для аналізу, при вирішенні питання про розміщення в палатах чи відділен­нях хворих або затриманих за правопорушення, наркоманів тощо.

Така діяльність працівника вчиняється внаслідок недбалого чи не­сумлінного ставлення до своїх обов'язків. Наприклад, медична сестра робить укол одним шприцом кільком хворим, чи надає медичну допомогу інстру­ментом, який не пройшов необхідної обробки. При цьому особа повинна ма­ти можливість виконати покладені на неї обов'язки належним чином.

5. Наслідками цього злочину є зараження іншої людини вірусом імуно­дефіциту чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини.

6. Між неналежним виконанням своїх професійних обов'язків і заражен­ням вказаними хворобами повинен бути встановлений причинний зв'язок.

7. Суб'єктивна сторона злочину виявляється в психічному ставленні осо­би до факту неналежного виконання своїх обов'язків, а також до наслідків цього діяння. Порушення певних правил може вчинятися з прямим умис­лом або злочинною недбалістю. До наслідків призводить лише необе­режність (злочинні самовпевненість або недбалість). Якщо зараження вказа­ними хворобами буде вчинене умисно, то відповідальність настає за умис­ний злочин проти життя і здоров'я особи.

8. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Це можуть бу­ти медичні та фармацевтичні працівники, які надають медичну допомогу, проводять діагностику захворювання, здійснюють профілактичні заходи проти поширення ВІЛ-інфекції та інших захворювань. Крім того, суб'єктом можуть бути працівники правоохоронних органів, місць позбавлення волі, які зобов'язані при виконанні своїх обов'язків запобігати поширенню ВІЛ-інфекції, або інших хвороб серед підслідних або засуджених до позбавлення волі.

9. Частина 2 статті передбачає більш сувору відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб.

 

< Попередня   Наступна >