106

---

Стаття 324. Право касаційного оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а. також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15,16, 17,18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. 2. Підставами касаційного оскарження с неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006р. N3570-1V)1. Коментована стаття регулює питання про суб'єктів права касаційного оскарження.Правом касаційного оскарження наділені, насамперед, сторони - позивачі та відповідачі, співпозивачі та співвідповідачі, заявники по справах окремого провадження. При цьому слід враховувати, що наявність права на касаційне оскарження не залежить від особистої участі зазначених осіб у судовому засіданні суду першої або апеляційної інстанції. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, належать до категорії осіб, які беруть участь у справі, й, отже, наділяються правом касаційного оскарження, якщо вони подавали позовну заяву в справі та їх заяву було прийнято судом до спільного розгляду з первісною. Треті особи, які не заявлянні, самостійних вимог, мають таке право в тому разі, якщо вони були притягнуті чи допущені ухвалою суду як треті особи на стороні позивача чи відповідача. Органи державної влади й органи місцевого самоврядування наділені правом касаційного оскарження незалежно від форми своєї участі в процесі,

а фізичні і юридичні особи - лише у тих випадках, коли, відповідно до закону, вони зверталися до суду з заявою на захист прав і свобод інших осіб.Деякі складності викликає редакція цієї статті відносно права прокурора звернутися з касаційною скаргою. Якщо прокурор брав участь у будь-якій формі у розгляді справи в суді першої інстанції, то він належить до осіб, які беруть участь у справі, та його право на подання касаційної скарги безсумнівне. А якщо прокурор не брав участь у розгляді справи? Стаття 292 ЦПК право прокурора на апеляційну скаргу, як уявляється, прямо ставить у залежність від участі в справі, у тексті коментованої статті така залежність також просліджується.Це недоліки редакції чи воля законодавця про надання прокурору права на касаційну скаргу залежно від участі у справі? Законом України № 2663-ПІ від 12 липня 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», відзначено, що з метою вирішення питання про наявність підстав для внесення касаційного подання у справі, .розглянутій без участі прокурора, останній має право знайомитися з матеріалами справи у суді, а у ст. 37 Закону «Про прокуратуру» прямо вказано на право прокурора і його заступника вносити касаційне подання незалежно від їх участі в розгляді справи у суді першої інстанції та про право помічників прокурора, прокурорів управлінь і відділів -лише по справах, у розгляді яких вони брали участь.Новий ЦПК регулює питання про права прокурора у такому ж руслі. Так, частина 4 ст. 46 ЦПК встановлює, що прокурор, який не брав участь у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги має право знайомитись із матеріалами справи.І. нарешті, правом касаційного оскарження наділені й ті особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права і обов'язки. Так, наприклад, суд вирішив питання про відібрання дитини в одного з батьків і передачу її на виховання у дитячу установу, не притягуючи іншого батька до участі у справі, чим порушив його права.2. Частина 1 даної статті у загальному вигляді визначає і об'єкт оскарження: об'єктом касаційного оскарження тепер є рішення й ухвали, постановлені судом першої інстанції, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також ухвали та рішення суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду. Це означає істотне звуження обсягу права касаційного оскарження: якщо особи, які беруть участь у справі, за якихось причин не скористались правом апеляційного оскарження, то вони позбавляються права касаційного оскарження. Що стосується ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвал апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції, то вони можуть бути оскаржені у касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Але відносно касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції законодавець обмежив нрава касатора у порівнянні з правами апелятора: у касаційному порядку можна оскаржити не всі ухвали, зазначені у статті 293 ЦПК, а лише у перелічених у п.2 частини першої коментованої статті випадках.3. Частина 2 даної статті передбачає підставами касаційного оскарження неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Але треба враховувати, що норми процесуального права можуть бути не тільки порушені, а й неправильно застосовані (див. коментар до ст. 338 цього Кодексу). < Попередня   Наступна >