78

---

Стаття 212. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 2. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. 3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. 4. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

1. Оцінка доказів є заключною та найбільш відповідальною стадією процесу доказування. Вона полягає у визначенні судом вірогідності та сили доказів. Як стверджував Джон Локк, розум ніколи не дозволить відкинути більшу очевидність на користь меншої або підтримати вірогідність проти достовірності.2. Встановлення вірогідності передбачає перевірку доброякісності джерела доказів (компетентності експерта, дійсності документа і т. ін.) та процесу формування доказів (стан здоров'я свідка, час доби, погодні умови тощо).3. Перевірити силу доказів означає перевірити, чи можна на підставі даного доказу, цієї сукупності доказів зробити висновок про наявність чи відсутність шуканого юридичного факту.4. Відповідно до коментованої статті і судової практики можна навести такі принципи оцінки доказів: а) докази оцінюються судом (кожний окремо й усі в сукупності); б) докази оцінюються за внутрішнім переконанням суддів; в) внутрішнє переконання має бути не беззвітним, не інтуїтивним, а заснованим на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні обставин справи;г) при оцінці доказів судді повинні керуватися законом. У рецензії на четверте видання Коментарю ЦПК й у праці «Установление обстоятельств гражданского дела». - М. - 2000. - С. 83 - 85 О.Т. Боннервисловив цікаву і правильну думку про те, що внутрішнє переконання - це явище, що являє собою нерозривний зв'язок об'єктив

ного і суб'єктивного. Тому це поняття є досить суперечливим, оскількине може бути зовнішнього переконання. У зв'язку з зазначеним, застосування цього поняття у законодавстві, юридичній літературі і судовій практиці слід виправдувати тим, що переконання суддів маєформуватися без втручання зовні, без зовнішнього впливу.5. Оцінка доказів здійснюється не тільки у нарадчій кімнаті при винесенні рішення. Вже у стадії відкриття справи й у стадії її підготовки, вирішуючи питання про прийняття чи витребуваннядоказів, суддя оцінює їх з погляду належності до справи. Докази оцінюються також у процесі їх дослідження в судовому засіданні. Суб'єктами оцінки доказів є й особи, які беруть участь у справі,однак їх оцінка, що озвучується в судових дебатах, не має таких правових наслідків і безпосереднього впливу на характер рішення, як оцінка доказів судом. < Попередня   Наступна >