123

---

Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін

1. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. 2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач мас право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач мас право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов. 3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. 4. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони. 5. Заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу.

1. Коментована стаття закріплює принцип процесуальної рівноправності сторін. Сутність його у тому, що сторони у цивільному процесі наділяються рівними можливостями щодо відстоювання своєї позиції в цивільній справі. У поєднанні з принципами диспозитивності та змагальності і досягається дійсна рівність сторін у процесі.2. Сторони входять до кола осіб, які беруть участь у справі, а тому вони наділяються тими ж самими правами (див. коментар до ст. 27 цього Кодексу). Однак, внаслідок свого особливого становища у справі (див. коментар до ст. ЗО цього Кодексу), закон наділяє їх додатковими правами щодо впливу на хід розгляду справи.3. Позивач має право пред'явити позов, протягом усього розгляду справи по суті змінити підставу і предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Останнє право є найбільш істотним, тому що впливає на закінчення справи (див. коментар до ст. 130 цього Кодексу). Відмова від позову - це одностороннє волевиявлення позивача, спрямоване на врегулювання спору і закінчення справи в будь-якій її стадії. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Це також одн

остороннє волевиявлення, спрямоване на врегулювання спору. Однак, на відміну від розпорядчої дії позивача, визнання позову, навіть якщо воно прийнято судом, тягне не припинення справи, а винесення рішення про задоволення позову.4. Позивач і відповідач можуть закінчити справу мировою угодою. Мирова угода - це двостороннє волевиявлення, спрямоване на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Визнання судом мирової угоди, так само як і прийняття відмови від позову, тягне закриття провадження по справі (ст. 205 цього Кодексу). Мирова угода може бути укладена сторонами на будь-якій стадії процесу, а також у виконавчому провадженні.5. Зазначені розпорядчі дії (відмова від позову, визнання позову і мирова угода) є обов'язковими для суду лише тоді, коли вони не суперечать закону та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів.7. Коментована стаття прирівнює за процесуальними правами до сторін деяких осіб, які беруть участь у справах окремого провадження, за деякими винятками (див. коментар до розділу VI цього Кодексу). Ці винятки обумовлені непозовним характером справ, розглянутих у порядку цього виду провадження. < Попередня   Наступна >