Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ
КНИГА ШОСТА - Глава 85 (ст.1233-1257) |
Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ
1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. 2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.
1. Поряд з розпорядженнями, метою яких є розподілення майна між спадкоємцями, заповідач має право покласти на них певні обов'язки щодо третіх осіб. Найбільш поширеним з таких вказівок заповідача є заповідальний відказ.Сутність та особливість заповідального відказу, або легату, полягає в тому, що з усієї сукупності відносин по спадкуванню конкретній особі або особам передається окреме речове або зобов'язальне право (у виключних випадках - їхня сукупність, але ніколи - всі права), зміст якого є чітко визначеним: передання майна у власність, надання права користування майном, сплата грошової суми тощо. Виконання відказу покладається на спадкоємця за заповітом згідно з волею спадкодавця. При цьому заповідальний відказ не матиме місця у разі, коли відказоодержувач помре до відкриття спадщини (ст. 1239 ЦК). У такому разі право, що складало зміст відказу, приєднується до спадщини та переходить до спадкоємців на загальних підставах.2. Відказоодержувач є сингулярним правонаступником не спадкоємця, а спадкодавця, причому таке наступництво відбувається в два етапи: перший пов'язаний з переходом спадщини від спадкодавця до спадкоємця, другий опосередковується виконанням за її рахунок окремого зобов'язання на користь відказоодержувача.Відказоодержувачем може бути будь-який суб'єкт цивільних правовідносин, в тому числі і той, який водночас є спадкоємцем. Незважаючи на те, що ч. 2 ст. 1237 ЦК зазначає, що як відказоодержувачі можуть виступати особи, які входять до числа спадкоємців за законом, можливе призначення відказоодержувачем особи, яка водночас є спадкоємцем за заповітом. Водночас слід мати на увазі, що якщо спадкоємцем за заповітом призначена одна особа або інші в