142

---

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою

1. Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. 2. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. 3. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. 4. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. 5. Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.

 

Деліктну відповідальність за завдану шкоду можуть нести тільки особи, які здатні розуміти значення своїх

дій та оцінювати їх можливі наслідки. Така властивість особи в науці цивільного права отримала назву "деліктоздатність" та за загальним правилом нового ЦК України з'являється у фізичної особи з 14 років (див. коментар до ст. ст. 31, 33 ЦК). Проте шкода, завдана особою до 14 років (малолітньою особою) також підлягає відшкодуванню. За загальним правилом частини 1 коментованої статті, відповідальність за шкоду, завдану малолітніми особами, несуть батьки (усиновлювачі), опікуни малолітньої особи або інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. Оскільки обов'язок здійснювати виховання дитини покладається в рівній мірі на обох батьків, обидва батьки в рівній мірі несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою. При цьому відповідальність покладається на них незалежно від того, чи проживають вони разом з дитиною, чи ні (щодо відповідальності батьків, позбавлених батьківських прав, див. коментар до ст. 1183 ЦК). Умовою відповідальності батьків (усиновлювачів), опікунів малолітньої особи або іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, є їх власна винна поведінка, яка виражається у несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Для того, щоб довести відсутність своєї вини вищезазначені особи повинні обґрунтувати неможливість здійснення виховання дітей та нагляду за ними, наприклад, в наслідок тривалої хвороби тощо. Відповідно до частини 2 статті, що коментується, обов'язок відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, може бути покладений на навчальний заклад, заклад охорони здоров'я, інший заклад, що зобов'язаний здійснювати нагляд за малолітньою особою, або на особу, яка зобов'язана здійснювати нагляд за малолітньою особою на підставі цивільно-правового договору, якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під їх наглядом. До таких осіб відносяться школи, дитячі садки, оздоровчі табори, лікарні, а також фізичні особи, з якими укладений договір про приватне виховання та навчання дитини (няня, приватний вчитель тощо). Вищеперераховані особи звільняються від відповідальності за шкоду, завдану малолітньою особою, якщо доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. Вина осіб, визначених у частині 2 статті, що коментується, є більш вузьким поняттям, ніж вина батьків (усиновлювачів) та опікунів. Вина таких закладів або осіб може проявлятися лише у нездійсненні необхідного нагляду за дитиною в момент завдання нею шкоди. За низький рівень виховної роботи зазначені особи відповідальності не несуть. Функції опікуна малолітньої особи можуть бути покладені за законом на певний заклад (лікарню, дитячий будинок, школу-інтернат тощо). Якщо шкода була завдана малолітньою особою під час перебування неї в закладі, що здійснює щодо неї функції опікуна, обов'язок відшкодувати таку шкоду буде покладений на зазначений заклад, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (частина 3 коментованої статті). Якщо під час розгляду справи буде доведено, що малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особи несуть часткову відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою. Частка відшкодування шкоди кожним з цих осіб визначається за домовленістю між ними, а в разі неможливості досягнення згоди - судом. Оскільки відповідальність батьків (усиновлювачів), опікунів та інших осіб, визначених частинами 2 - 3 коментованої статті, - це відповідальність за власну вину, їх обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої малолітнім не припиняється з набуттям останнім повної дієздатності або отриманням власного майна, достатнього для відшкодування шкоди. На цій же підставі вони позбавлені права регресної вимоги до малолітнього завдавача шкоди по досягненні ним повноліття (частина 5 статті, що коментується). Разом з тим новий ЦК допускає можливість того, що обов'язок по відшкодуванню шкоди потерпілому може бути покладений на самого завдавача шкоди. Це можливо за одночасної наявності наступних підстав: По-перше, допускається перекладення обов'язку лише по відшкодуванню шкоди, завданої життю та здоров'ю. Шкода, завдана майну осіб, відшкодовується батьками (усиновлювачами), опікунами тощо. По-друге, в якості осіб, відповідальних за шкоду, завдану малолітнім, повинні виступати батьки (усиновлювачі), опікуни малолітнього та інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи (частина 1 коментованої статті). Якщо відповідальною особою є юридична особа, перекладення обов'язку відшкодувати шкоду на самого малолітнього не допускається. По-третє, обов'язок відшкодувати завдану шкоду може бути покладений на самого завдавача шкоди, якщо фізичні особи, відповідальні за завдану шкоду, є неплатоспроможними або померли. І нарешті, сам завдавач шкоди повинен мати достатні кошти для відшкодування шкоди. Рішення про покладення на завдавача шкоди обов'язку її відшкодувати приймається судом за позовом зацікавленої особи. До таких осіб можна віднести потерпілого або фізичну особу, відповідальну за дії малолітнього. < Попередня   Наступна >