252

---

Стаття 1199. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи

1. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. 2. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. 3. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. 4. Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

 

Коментована стаття визначає особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої та неповнолітньої особи. Малолітньою вважається фізична особа віком до 14 років (ст. 31 ЦК). Оскільки малолітня фізична особа не може бути прийнятою на роботу та є абсолютно непрацездатною в розумінні трудового права (ст.

188 КЗпП), в разі завдання їй шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати на відновлення її здоров'я, а саме витрати на лікування, сторонній догляд, спеціальне харчування тощо (додатково див. ст. 1195 ЦК). Про втрачений дохід в даному випадку мова не йдеться, оскільки як такого доходу малолітня особа ще не має. Неповнолітня особа - це фізична особа віком від 14 до 18 років. В цьому віці фізичні особи вже отримують право реалізовувати свою здатність до праці та мати власний заробіток. У зв'язку з цим в разі досягнення потерпілим 14 років особа, винна у заподіянні йому шкоди, зобов'язана також відшкодувати потерпілому шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності. Таке відшкодування здійснюється незалежно від того, що неповнолітній потерпілий ще не працював. Розмір відшкодування визначається виходячи із розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати з врахуванням ступеня втрати потерпілим працездатності (див. також ст. 1197 ЦК). Зазначені положення слід також застосовувати і до випадків, коли шкода завдається неповнолітній особі (віком від 14 до 18 років). В разі якщо неповнолітня особа є учнем, відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою або зменшенням його працездатності, є можливим після досягнення ним 18 років (повноліття). Учнем визнається особа, яка навчається і виховується в одному із загальноосвітніх навчальних закладів (ст. 20 Закону України "Про загальну середню освіту"). Учнями називаються також особи, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах (ст. 36 Закону України "Про професійно-технічну освіту"). Якщо неповнолітня особа вирішила здійснити своє право на працю, працює за трудовим договором, та має заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку. Порядок відшкодування шкоди визначається в даному випадку за правилами ст. 1197 ЦК. При цьому береться до уваги реальний заробіток неповнолітньої особи, але якщо він є меншим мінімальної заробітної плати, необхідно виходити із розміру мінімальної заробітної плати (детально див. коментар до ст. 1197 ЦК). В разі якщо особа, якій було завдано шкоди, незважаючи на це таки набуває в подальшому кваліфікації (отримує освіту) та починає трудову діяльність, вона відповідно отримує професійну працездатність (детально див. про це коментар до ст. 1197). В такому випадку їй надається право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Зазначене положення є додатковою гарантією соціального захисту потерпілої особи, оскільки заробіток кваліфікованих працівників як правило є більшим ніж заробіток осіб, що не мають професійної працездатності. Але і в даному випадку мінімальною соціальною гарантією є розмір мінімальної заробітної плати. Встановлена законодавством мінімальна заробітна плата є тим розміром втраченого доходу, який підлягає відшкодуванню потерпілій особі, якщо вона не набула професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатною внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого їй до повноліття. < Попередня   Наступна >