Стаття 946. Плата за зберігання
РОЗДІЛ III (ст.655-1215) - Глава 66 (ст.936-978) |
Стаття 946. Плата за зберігання
1. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. 2. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. 3. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. 4. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Договір зберігання за загальним правилом є оплатним договором, якщо в ньому не передбачено інше. Такий висновок можна зробити з огляду на презумпцію оплатності всіх цивільно-правових договорів (стаття 626 ЦК України), а також на вказівку законодавця про оплатність договорів про надання послуг (стаття 901 ЦК України), якщо в них не передбачено інше. У зв'язку з тим, що ЦК України не містить норми щодо обов'язкової оплатності договору зберігання або норми, де прямо вказане протилежне, вищенаведений висновок щодо оплатності договору зберігання вдається вірним.В контексті коментованої статті варто зазначити, що Господарський кодекс України відносить ціну договору до істотних умов кожного господарського договору (статті 180, 189 ГК України), у зв'язку з чим господарські договори зберігання обов'язково повинні містити умову про ціну послуги по зберіганню, незалежно від того, чи є договір зберігання оплатним.Безоплатні договори зберігання викликають несприятливі податкові наслідки для сторін договору. Так, відповідно до пункту 1.23 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", послуги за безоплатним договором зберігання вважатимуться безоплатно наданими, і вартість таких послуг включатиметься до валового доходу поклажодавця. Зберігач не матиме змоги віднести до валових витрат власні витрати за зберігання речі. Безоплатне надання послуг по зберіганню в розумінні Закону України "Про податок
< Попередня Наступна >