143

---

Стаття 664. Момент виконання обов'язку продавця передати товар

1. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. 2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

 

1. Коментована норма регулює одне із найважливіших питань договору купівлі-продажу - момент виконання обов'язку продавця передати товар. Необхідно пам'ятати, що відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК з моменту передачі товару покупцеві у нього виникає право власності на товар, якщо інше не встановлене договором чи законом8. З моменту передачі покупцеві майна він зобов'язаний утримувати дане майно (ст. 322 ЦК) та нести ризик його випадкового знищення і пошкодження (ст. 323 ЦК), якщо інше не встановлено договором або законом. Ч. 1 коментованої статті встановлює декілька способів визначення моменту передачі товару покупцеві. По-перше, це вручення товару покупцеві, яке має місце, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. При цьому слід зазначити, що договором може бути передбачений обов'язок продавця доставити товар як безпосередньо

покупцеві так і іншій особі, яку вкаже покупець. По-друге, це надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відмінність між двома вказаними способами полягає у місці виконання обов'язку продавця. По-третє, законодавець допускає, що договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Наприклад, момент передачі товару може визначатися як момент передачі коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Іншим способом визначення моменту виконання обов'язку продавцем передати товар є момент здачі товару перевізникові або установі зв'язку. В залежності від умов договору, спосіб перевезення і вид транспорту продавець може обирати самостійно або за погодженням із покупцем. У юридичній літературі висловлювалася точка зору щодо того, що при використанні даного способу передачі товару покупцеві, продавець не несе відповідальності за дії перевізника чи організації зв'язку, а також на нього не покладається тягар відповідальності за випадкове пошкодження чи знищення товару, оскільки право власності вже перейшло до покупця (ч. 2 ст. 334 ЦК)9. З цього приводу слід зауважити наступне. Відповідно до ст. 323 ЦК ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, перехід права власності на майно не завжди тягне за собою перехід ризику випадкового знищення або пошкодження. Крім того, ч. 2 ст. 334 ЦК визначає поняття "передання майна". А ч. 1 ст. 334 ЦК встановлює, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, передача майна не завжди означає перехід права власності. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо: 1) у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці. При цьому законодавець не розкриває змісту поняття "готовий товар". На наш погляд, готовність товару означає його відповідність умовам договору купівлі-продажу щодо кількості, якості, асортименту комплектності, тари та (або) упаковки; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому форму вказаного повідомлення доцільно передбачити у договорі; 3) товар повинен бути відповідним чином ідентифікований зокрема шляхом маркування. Вимоги щодо маркування товарів встановлюються чинним законодавством України для кожної групи товарів. Так, відповідно до п. 2.1.2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 березня 2004 року N 98, маркування швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його адресу, товарний (фірмовий) знак, назву виробу, артикул, склад матеріалу, номер моделі, розмір, ґатунок, позначення стандарту або технічних умов (далі - нормативного документа), дати випуску. Маркування взуття передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його адресу, товарний (фірмовий) знак, артикул (індекс), номер моделі, розмір, повноту, сорт, дату виготовлення, позначення нормативного документа (п. 2.3.2 вказаних Правил). 2. Якщо у договорі купівлі-продажу не встановлений обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, а також якщо сторони не скористалися правом, наданим їм абз. 2 ч. 1 коментованої ст. та не визначили момент передачі товару іншим чином, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Документами, що підтверджують факт надання товару покупцеві, є, зокрема, акт про передачу, розписка покупця про отримання товару, транспортні документи, що посвідчують прийняття товару перевізником, або поштова квитанція тощо.

____________8 Наприклад, право власності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору не посвідченого нотаріально дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК).

9 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т./ За відповід. ред. О. В. Дзери (кер.авт.кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К. : Юрніком Інтер, 2005. – Т. II. – с. 207.

< Попередня   Наступна >