96

---

Стаття 593. Припинення права застави

1. Право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. 2. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. 3. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

 

1. Оскільки застава має похідний характер від основного зобов'язання, що забезпечується нею, вона втрачає чинність з припиненням основного зобов'язання, незалежно від підстав такого припинення. Проте саме з припиненням основного зобов'язання шляхом його виконання закон (ч. 3 ст. 593 ЦК) пов'язує виникнення у заставодержателя обов'язку повернути заставодавцеві предмет застави, який перебував у його володінні. Слід звернути увагу, що за змістом ст. 45 Закону "Про заставу" це правило може бути змінено договором сторін, що не відповідає ч. 3 ст. 593 ЦК як нормі акта вищої юридичної сили.Можливість повернення предмета застави в разі припинення основного зобов'язання за іншими підставами залежить від конкретної підстави припинення заставних відносин та умов договірного регулювання.Втрата предмета застави означає відсутність істотної умови договору і неможливість одержання кредитором задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у майбутньому. Відтак, із втратою предмета застави анулюється цінність застави як способу забезпечення виконання зобов'язання. Разом з тим ця підстава не є універсальною для припинення застави, адже ч. 2 ст. 580, ч. 2 ст. 587 ЦК покладають на заставодавця обов'язок відновити або замінити

предмет застави. Інша справа, що заміна предмета застави обумовлює внесення змін і доповнень до договору застави (див. коментар до ст. 579 ЦК).Словосполучення "реалізація предмета застави" як підставу припинення застави слід піддати розширювальному тлумаченню, зарахувавши до нього будь-яке звернення стягнення на предмет застави, незалежно від того, чи здійснюється таке звернення шляхом продажу предмета застави з публічних торгів або в інший формі (див. коментар до ст. 590 ЦК).Набуття заставодержателем права власності на предмет застави свідчить про поєднання в одній особі кредитора та боржника і є загальною підставою припинення цивільних зобов'язань за ст. 606 ЦК. Поява у заставодержателя права власності на предмет застави можлива як на підставі укладення договору про задоволення вимог заставодержателя, так і в силу інших юридичних фактів - правонаступництва (спадкування), визнання таким, що не відбулися, публічних торгів (ч. 3 ст. 591 ЦК), укладення на користь заставодержателя договору про відчуження майна тощо.Наведені підстави припинення застави не є винятковими і можуть бути доповнені законом або випливати із закону. Зокрема, підставами припинення застави можуть також виступати: визнання договору застави недійсним; закінчення терміну дії права, яке складає предмета застави (ст. 28 Закону "Про заставу"); на вимогу заставодавця, якщо заставодержатель зберігає або використовує предмет закладу неналежним чином (ст. 47 Закону "Про заставу"); на підставі домовленості сторін (ст. 604 ЦК) тощо.2. Припинення права застави зумовлює внесення відповідних відомостей про виключення запису з Державного реєстру іпотек (пункти 25 - 28 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 410) та відомостей про припинення обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (пункти 24 - 27 постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. N 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна").Крім того, припинення застави нерухомого майна, на яке накладена заборона відчуження, має наслідком реєстрацію відомостей про зняття заборони відчуження нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (абзац шостий пункту 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).Варто відзначити, що у абзаці першому пункту 253 Інструкції серед підстав для зняття заборони відчуження, зокрема, вказане "повідомлення банку, іншої юридичної особи про погашення позики". Разом з тим договір позики грошей за участі банківської установи охоплюється поняттям "кредитний договір" (ст. 1054 ЦК), а тому банк-кредитор надсилає нотаріусу лист про зняття заборони відчуження у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором, а не за договором позики, що може істотно ускладнити або навіть унеможливити зняття заборони відчуження. Відтак, безспірною підставою для зняття заборони відчуження нотаріусом згідно вимог абзацу першого пункту 253 є одержання нотаріусом повідомлення про припинення договору застави або про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки.Вносити відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не обов'язково має тільки той нотаріус, який наклав заборону. Дані дії можуть бути вчинені й іншим нотаріусом, проте з етико-практичних міркувань останній має повідомити про таку нотаріальну дію нотаріуса, який наклав заборону, для того, щоб останній зробив відповідні відмітки у своїй документації. < Попередня   Наступна >