153

---

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Коментована стаття закріплює важливе правило зобов'язальних відносин - недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Зобов'язання є правовідношенням, сторони якого мають кореспондуючі одне одному права та обов'язки та пов'язані цими взаємними правами та обов'язками. Зобов'язання здебільшого виникають із добровільної домовленості сторін (договорів) або з підстав, передбачених законом (зокрема, ст. 509, ст. 11 ЦК). У зв'язку з цим, правовий зв'язок сторін зобов'язання має існувати до моменту припинення зобов'язання на передбачених законом або договором підставах. Припинення чинності зобов'язання в цілому або в частині за ініціативою тільки однієї з його сторін, за загальним правилом не допускається.Разом з тим, зазначене правило є диспозитивним, отже договором або законом може бути встановлене інше. Сторони в договорі можуть домовитися про можливість односторонньої відмови від зобов'язання або зміни його умов в разі настання певних обставин. Так, в договорах кредиту часто передбачаються умови, що в разі прострочення сплати процентів або повернення суми кредиту, банк вправі підвищувати відсоткову ставку по кредиту для позичальника.Щодо законної можливості, то одностороння відмова від зобов'язання встановлюється, наприклад, як один з наслідків порушення зобов'язання (див. коментар до ст. 611 ЦК). Внаслідок односторонньої відмови будь-якої сторони (довірителя або повіреного) допускається припинення договору доручення (ст. 1008 ЦК). Наймач за договором прокату має право відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час (ч. 1 ст. 790 ЦК) тощо.Подібне правило щодо господарських зобов'язань міститься у ст. 188 Господарськ

ого кодексу України. < Попередня