122

---

Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав

1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. 2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми. 3. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення. 4. Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.

 

1. Майнові права інтелектуальної власності характеризуються часовою обмеженістю. Оскільки суміжні права мають похідний від авторського права характер, то законодавець надає достатньо тривалий строк їх чинності, який, однак, є меншим від строку дії майнових прав інтелектуальної власності на твір.Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. Особисті немайнові права виконавців, такі як право вимагати визнання того, що особа є виконавцем твору, право на ім'я або псевдонім та право вимагати забезпечення належної якості запису його виконання є чинними з дати, наступної за датою виконанням та охороняються безстроково.2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму

спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування. Якщо фонограма чи відеограма не була опублікована, то строк чинності майнових прав інтелектуальної власності становить п'ятдесят років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.Слід підкреслити, що норма ст. 44 Закону України "Про авторське право і суміжні права" містить положення, згідно якого майнові права виконавців виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання, від дати першого Відповідно до ст. 456 ЦК України строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком, в якому виникли суміжні права. Оскільки ЦК України є основним актом цивільного законодавства, закони мають прийматися відповідно до його норм (ст. 4 ЦК України), то строки чинності суміжних майнових прав мають визначатися, насамперед, згідно положень ст. 456 ЦК України.Спадкоємці виконавців і правонаступники виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення мають право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення. До них також переходить право на одержання винагороди у межах встановленого строку чинності майнових суміжних прав.3. Протягом строку чинності майнових прав на виконання, фонограму, відеограму та передачу мовлення управомочений суб'єкт може звернутися за захистом своїх порушених прав інтелектуальної власності. Захист суміжних прав здійснюється у відповідності до системи захисту прав на твори літератури, науки та мистецтва згідно ст. ст. 51 - 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 432 ЦК України.Суд за результатами розгляду справи про захист суміжних прав має право постановити рішення чи ухвалу про: відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; відшкодування збитків, завданих порушенням суміжних прав; стягнення із порушника суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; заборону випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; вимагати від осіб, які порушують суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.Вищий господарський суд у своїх рекомендаціях "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 10.06.2004 р. N 04-5/1107 підкреслює, що при вирішенні спорів, пов'язаних з виплатою компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і чи суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права чи суміжних прав.Вимога про виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу є одним із найпоширеніших способів судового захисту суміжних прав. Тому Вищий господарський суд в оглядовому листі від 22.01.2007 р. N 01-8/25 зазначає, що розмір компенсації, яка визначається судом при порушенні авторського права і (або) суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу, не обов'язково має точно відповідати розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих правопорушенням. < Попередня