Стаття 347. Відмова від права власності
РОЗДІЛ I (ст.316-394) - Глава 25 (ст.346-354) |
Стаття 347. Відмова від права власності
1. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. 2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. 3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
1. Особа може відмовитися від права власності двома способами - заявивши про відмову та вчинити інші дії, що свідчать про її відмову від права власності на це майно (наприклад, знищити річ, викинути її). Відмовитись від права власності на майно може будь-яка особа, як фізична, так і юридична. Правом відмови від права власності не може скористатись держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади як власники майна. Мотиви відмови від права власності не мають юридичного значення. Наприклад, власник може відмовитися від речі внаслідок того, що вона застаріла або вийшла з ладу, з інших міркувань тощо. Будь-яке здійснення відмови від права власності не повинно створювати загрозу правам та інтересам осіб, інших учасників цивільних відносин, держави, не повинно створювати небезпеку для екологічної ситуації у суспільстві. Від права власності на певні види речей власник не може взагалі відмовитись та має нести зобов'язання власника до повного припинення їх шкідливої дії (наприклад, радіоактивні речовини). 2. Право власності на майно припиняється з моменту оголошення про відмову та вчинення інших дій, що свідчать про відмову від права власності. Проте коментована стаття містить виняток із цього правила, оскільки п. 3 ст. 347 ЦК встановлює, що право власності на майно, права на яке підлягають державній реєстр