75

---

Стаття 291. Право на сім'ю

1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. 2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом. 3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. 4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

 

Ч. 3 ст. 16 Загальної декларації прав людини, яка повністю співпадає з ч. 3 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права дає визначення сім'ї. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави. Ст. 51 Конституції України проголошує, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Сім'я як соціальне явище має різноманітні прояви свого існування. У зв'язку з цим категорія сім'я використовується різним науками - соціологією, демографією, психологією, правознавством тощо. Об'єктивна залежність змісту слова "сім'я" від галузі законодавства визнається навіть Конституційним Судом України (п. 6 Рішення від 3 червня 1999 року N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну "член сім'ї"). Незважаючи на існуючі проблеми щодо розуміння сім'ї, в ст. 3 СК вперше зроблена спроба надати легальне визначення сім'ї. Згідно з ч. 1 ст. 3 СК сім'я є первинним та основним осередком суспільства. В літературі критикується це визначення, як таке, що не є правовим, а вирішує лише питання щодо місця та значення сім'ї в суспільстві. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Змістовна навантаженість цього права закріплена в ст. 4 СК. Право на сім'ю включає: право на створення сім'ї; право на проживання в сім'ї; право на повагу до сімейного життя. Згідно

ч. 2 ст. 291 ЦК фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом. Ця норма продубльована в ч. 3 ст. 4 СК. Коментоване право викликає питання в контексті ч. 3 ст. 3 СК, згідно якої права члена сім'ї має одинока особа. Норма ч. 3 ст. 291 ЦК, згідно якої фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває, була деталізована в ст. 153 СК: мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Факт окремого проживання батьків від дітей не звільняє їх від обов'язку здійснення ним права на особисте виховання дітей. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 157 СК). Норма ч. 4 ст. 291 ЦК збігається з ст. 32 Конституції України, згідно якої ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Заборона втручатися у сімейне життя фізичної особи є одним з аспектів право на таємницю сімейного життя, що, в свою чергу, є один з аспектів права на таємницю особистого життя (ст. 301 ЦК). Одним з прикладів законного втручання в сімейне життя є дії органів державної влади з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31 Конституції України). В цій ситуації має місце колізія приватних і публічних інтересів. Пріоритет надається публічним (суспільним) інтересам. < Попередня   Наступна >