53

---

КНИГА ДРУГА

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Глава 20

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. 2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. 3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. 4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

1. Вперше за всю історію національного цивільного законодавства офіційно визнано, що особисті немайнові правовідносини є не лише повноцінним предметом цивільно-правового регулювання на рівні з майновими відносинами (ст. 1 ЦК України), але й мають відповідний пріоритет перед ними, оскільки структурно зазначені першими при визначені предмету цивільно-правового регулювання. Виходячи з того, що відтепер цивільне законодавство регулює та охороняє особисті немайнові правовідносини, воно повинно приділити більше уваги закріпленню низки особистих немайнових прав, що складатимуть зміст зазначених правовідносин, та встановленню гарантій їх реалізації та захисту. Саме вирішенню вказаних питань присвячена Книга Друга ЦК України. Книга Друга ЦК України є результатом адаптації норм цивільного законодавства до загальноєвропейських стандартів, де основним мірилом права є людина та непорушність її прав і свобод. Окрім цього, введення Книги Другої ЦК України є галузевим розвитком конституційного положення про пріоритетність людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканості і безпеки серед інших соціальних цінностей (ст. 3 Конституції України). Особливу увагу слід звернути і на структурне

розташування Книги Другої ЦК України одразу після Загальних положень. Такий підхід також переконливо свідчить про незмінний намір України гармонізувати своє законодавство до загальноєвропейських вимог, основні з яких містяться в Загальній декларації прав людини (1948 р.), Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини (1950 р.), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), різних міжнародних актах, що прийняті Організацією об'єднаний націй, Організацією по безпеці та співробітництву в Європі, Радою Європи та іншими міжнародними організаціями. Важливим для цивільно-правового регулювання та охорони особистих немайнових прав фізичної особи також є і кількісне розширення закріплених особистих немайнових прав. На сьогодні можна сміливо стверджувати, що каталог особистих немайнових прав, які мають відповідне законодавче закріплення в ЦК України, є одним із найбільших у Європі. Це і зумовило необхідність їх виділення із загального вчення про суб'єкта, де вони перебували до цього, в окремий структурний підрозділ. 2. Незважаючи на назву даної статті, вона не містить чіткого визначення поняття особистих немайнових прав. Натомість, в ній законодавець закріпляє низку загальних ознак особистих немайнових прав. Насамперед, законодавець вказує, що дані права повинні належати кожній фізичній особі. А це означає, що вони належать кожній фізичній особі незалежно від обсягу його право- та дієздатності, а також кожен і всі рівні в можливості реалізації та охорони цих прав. Однак, як показує аналіз норм ЦК України, які врегульовують конкретні види особистих немайнових прав, то далеко не всі права можна визначити такими, що належать усім та кожному. Так, наприклад, право на опіку та піклування, будучи особистим немайновим правом, належить виключно малолітнім, неповнолітнім, недієздатним та особам, які обмежені в дієздатності (ст. 292 ЦК України). Другою ознакою особистих немайнових прав є те, що вони належать фізичній особі від народження або за законом. Вказівка на момент виникнення даних прав є доволі важливим аспектом, оскільки беззаперечно, що переважна більшість особистих немайнових прав, насамперед, пов'язується із моментом народження фізичної особи, оскільки напряму пов'язані із її природним існуванням, наприклад, право на життя, здоров'я, свободу, особисту недоторканість тощо. Проте, законодавець закріплює і цілу низку особистих немайнових прав, які не пов'язані із моментом народження фізичної особи, а з іншим моментом, що прямо передбачений в законі. Переважно цією обставиною є вік та психічний стан фізичної особи, коли вона в змозі усвідомлено реалізувати надане їй особисте немайнове право. Так, наприклад, право на штучне запліднення та імплантацію зародку має лише повнолітня жінка. Третьою ознакою особистих немайнових прав є відсутність у них економічного змісту. Це означає, що стосовно особистих немайнових прав, на відміну, наприклад, від майнових, фактично неможливо визначити їх вартість в грошовому еквіваленті. Однак, не слід змішувати відсутність економічного змісту в особистих немайнових правах з оплатою за здійснення окремих з них. Так, оплата за здійснення права на штучне запліднення чи штучне переривання вагітності є платою за надання послуг, а не економічним еквівалентом даного права. Окрім цього, важливість такої ознаки особистих немайнових прав означає, що для їх захисту не можуть бути застосовані майнові способи захисту цивільних прав, наприклад, відшкодування майнової шкоди. Четвертою ознакою особистих немайнових прав є тісний зв'язок даних прав з фізичною особою - носієм даного права. Тісність даного зв'язку обумовлена тим, що дані права не можуть бути відчужені (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від фізичної особи - носія цих прав та/або передані іншим особам. Також слід звернути увагу і на те, що на відміну від майнового права, від якого особа згідно з ч. 3 ст. 12 ЦК України може відмовитись, стосовно особистого немайнового права така відмова недопустима. Особлива увага звертається законодавцем на неможливість позбавлення особи цих прав з боку інших осіб. Здебільшого це звичайно стосується органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які, здійснюючи публічну владу, найбільш часто можуть втручатись у сферу особистих немайнових прав людини. При цьому, жодним чином не впливає на тісний зв'язок особистих немайнових прав з фізичною особою надана законодавцем можливість здійснення особистих немайнових прав малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, що передбачено п. 1 ст. 272 ЦК України. Річ в тім, що в даному випадку самі особисті немайнові права не передаються, а передається лише можливість їх здійснення, що спрямовано на забезпечення інтересів вказаних осіб. П'ятою ознакою особистих немайнових прав є їх належність фізичній особі довічно. Це означає, що дані права належать фізичній особі з моменту народження, або іншого моменту, що прямо передбачений законом, і аж до моменту смерті. Наостанок слід відмітити, що для того, щоб визначити певне право як особисте немайнове, необхідна сукупність усіх зазначених ознак. Наявність лише однієї з названих ознак ще не свідчить про те, що це право носить природу особистого немайнового. Так, наприклад, аліментні права також наділені тісним зв'язком з особою-носієм, виникають на підставах, що передбачені законом, однак відсутність інших загальнообов'язкових ознак не дає нам підстав віднести їх до особистих немайнових прав. Аналогічно і право акціонера на управління акціонерним товариством є таким, що позбавлене економічного змісту, проте воно може бути відділене від особи шляхом продажу акцій. Наступна >