Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
РОЗДІЛ I (ст.1-23) - Глава 1 (ст.1-10) |
119
права. У цьому зв'язку актуальності набуває проблема визначення концептуальних підходів аналітичного процесу вирішення цивільно-правових спорів: через підведення рішення під існуючу правову норму або спочатку знаходиться справедливе рішення справи, а потім шукається йому нормативне обґрунтування.Однак, незалежно від співвідношення і черговості застосування норм писаного та природного права, їх взаємозв'язок полягає в безпосередньому включенні природного права в систему позитивного права частиною першою ст. 8 Конституції, яка закріплює принцип верховенства права. При цьому, закріплення в Конституції визначальних видів природного права, закріплення їх в інших законах, зокрема, в п. 6 ст. 3 ЦК, мінімізує хоч і не виключає можливість прямого застосування норм природного права без посилання на норми позитивного права.2. У ст. 4 ЦК України застосовується термін "акти цивільного законодавства" як узагальнююча категорія позитивного (писаного) права в цивільно-правовій сфері, під якою розуміються нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, видані компетентним органом публічної влади.Стаття 4 ЦК України до переліку підзаконних актів цивільного законодавства відносить: 1) ЦК України, інші закони, які регулюють цивільні відносини; 2) акти Президента у випадках, встановлених Конституцією України; 3) постанови Президента України, які не суперечать ЦК України, іншим законам; 4) цивільно-правові акти, видані іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією і законом.Норма ст. 4 ЦК України містить положення, згідно з яким підзаконний акт цивільного законодавства може бути виданий лише державним органом, як окремим суб'єктом публічного права з притаманною йому публічною правосуб'єктністю. Доктрина права державним органом визнає суб'єкт публічних правовідносин і носія публічних повноважень, юридично відокремленого наділенням його власною, відмінною від інших органів, компетенцією. Тому для цілей публічного права зазначені суб'єкти в принципі не потребують наділення їх правами юридичної особи. Обмеження кола суб'єктів видання підзаконних актів цивільного законодавства державними органами додаткової актуальності надає питанням припустимості видання таких актів юридичними особами публічного права, яким делеговані владно-розпорядчі повноваження державного органу.Такого роду юридичні особи наділені спеціальною правосуб'єктністю з метою задоволення публічного інтересу виключно або переважно шляхом здійснення господарської діяльності. В останньому випадку йдеться про дуалістичну, приватно-публічну правосуб'єктність особи, яка уповноважена вчиняти приватно- і публічно-правові дії. У зв'язку з цим юридична особа публічного права може бути наділена (шляхом делегування) частиною публічної компетенції державного органу у випадках і в межах, встановлених законом. До таких юридичних осіб може бути віднесено бюро технічної інвентаризації, державні корпорації тощо. На відносини щодо здійснення такими юридичними особами публічної компетенції слід поширювати положення законодавства про державні органи, зокрема в частині видання підзаконних актів цивільного законодавства.3. Акти цивільного законодавства охоплюють собою закони, законодавчі та підзаконні акти. Під законодавчими актами слід розуміти закони, інші акти Верховної Ради, що мають силу законів (кодекси, основи законодавства, постанови Верховної Ради, що прийняті до введення в дію Конституції України 1996 р.). Під актами цивільного законодавства розуміються нормативно-правові акти відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, що формулюють норми цивільного права.При цьому такі акти нерідко містять різногалузеві норми права. Так, ЦК України містить окремі норми адміністративного, трудового і цивільного процесуального права. У зв'язку з цим слушна теза про презумпцію віднесення до актів цивільного законодавства комплексних нормативно-правових актів, які містять у собі норми цивільного й інших галузей права.3. ЦК України визнає Конституцію України основою цивільного законодавства України, однак не актом цивільного законодавства. Конституція України є основою всього законодавства України і містить норми різного характеру, визначаючи засади як цивільного, так і всього вітчизняного законодавства.Однак, окремі її положення встановлюють принципові норми цивільного законодавства і, таким чином, регулюють цивільні відносини. Ці положення Конституції України також можуть застосовуватися при розгляді судами справ, які стосуються прав та інтересів, незалежно від того, чи передбачені останні безпосередньо в ЦК (постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").4. Цивільне законодавство може бути поділено на дві групи: а) Цивільний кодекс України, інші закони; б) підзаконні акти цивільного законодавства.Така класифікація проведена залежно від юридичної сили окремих актів цивільного законодавства: акти цивільного законодавства повинні видаватися у відповідності з Конституцією; ЦК не може суперечити Конституції; цивільні закони повинні відповідати ЦК, підзаконні акти не можуть суперечити ЦК й іншим цивільним законам. Будь-які акти цивільного законодавства при змінах і доповненнях повинні узгоджуватися з ЦК.5. Цивільні відносини можуть також регулюватися актами Президента України, який на підставі і на виконання Конституції та законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (ст. 106 Конституції України).6. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України, які мають загальнонормативний характер і регулюють цивільні відносини. Акти Президента і Кабінету Міністрів в сфері цивільного права мають відповідати Конституції, ЦК чи іншому закону. Не є актами цивільного законодавства постанови Кабінету Міністрів України ненормативного характеру, які є актами застосування права і стосуються лише окремих суб'єктів цивільного права (наприклад, постанова КМ України про створення державного унітарного підприємства).7. Інші органи державної влади можуть видавати нормативно-правові акти, які регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом. Такі акти можуть видаватися за наявності компетенції державного органу на прийняття нормативно-правових актів і відповідності цих актів положенням ЦК та іншим цивільним законам.8. Будь-які акти цивільного законодавства повинні однаково регулювати цивільні відносини на всій території України. У зв'язку з цим встановлення в таких актах переваг, обмежень, інших особливостей за регіональною (територіальною), суб'єктною тощо ознакою неприпустиме. < Попередня Наступна >
Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. 2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. 3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. 4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. 5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. 6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
1. Норма ст. 4 ЦК визначає види та ієрархію актів писаного (позитивного) права і залишає без прямої відповіді питання співвідношення природного (наднормативного) права та позитивного права, яке формулюється в актах цивільного законодавства. Такий підхід фактично веде до визнання актів цивільного законодавства основним, пріоритетним джерелом цивільного права, в якому формулюється позитивне право і вийти за межі якого дозволяється лише з метою досягнення справедливості, верховенства права як складової природного