259

---

Стаття 113. Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства

1. До повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за: 1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита);2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; 3) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах прискладанні планових бюджетних показників; 4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);5) веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;  6) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів. 2. Головне контрольно-ревізійне управління України щомісячно надає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

1. Відповідна стаття Бюджетного кодексу визначає повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби (далі – ДКРС) в частині, що стосується сфери контролю за дотриманням бюджетного законодавства. При цьому під терміном повноваження необхідно розуміти сукупність прав та обов’язків на здійснення такого контролю (ч. 3 ст. 19 Кодексу).У ст. 113 Кодексу деталізовано напрями, за якими здійснюється контроль з питань дотримання бюджетно

го законодавства. При цьому, порівняно з минулою редакцією Бюджетного кодексу, чинна редакція передбачає нові напрями контролю та вносить ряд уточнень до раніше визначених. Зокрема, тепер органи ДКРС мають право контролювати цільове використання та своєчасне повернення кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії. Раніше це право поширювалося лише на кредити, одержані під гарантії Кабінету Міністрів України. Зокрема, новими напрямами контролю для органів ДКРС, які визначені Бюджетним кодексом, стали:1) достовірність визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;2) відповідність взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі);3) внутрішній контроль та внутрішній аудит у розпорядників бюджетних коштів.При цьому, що стосується перших двох напрямів, то органи ДКРС і раніше мали право на здійснення такого контролю. Однак це було можливим не на підставі Бюджетного кодексу, а на підставі ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.Що стосується третього наведеного напряму, то він є принципово новим для органів служби. Раніше Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачав право перевіряти функціонування лише системи внутрішнього контролю (про сутність понять внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту дивитись коментарі до ст. 26 Кодексу).Крім цього, коли відповідно до попередньої редакції Бюджетного кодексу органи ДКРС здійснювали контроль за порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів, то тепер, згідно з чинною редакцією Кодексу, крім зазначеного органи ДКРС також контролюють правильність складання фінансової звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету.Визначення в ст. 113 Кодексу саме такого переліку напрямів контролю обумовлюється правилами формування та виконання бюджету, що визначені іншими статтями цього Кодексу. Крім цього, деякі його статті визначають окремі особливості здійснення контролю.Зокрема, ч. 2 ст. 19 Кодексу передбачає, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. Тобто, на стадії складання проектів бюджетів; розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього (ч. 1 ст. 19 Кодексу).Відповідно до п. 49 ст. 2 Кодексу контроль за дотриманням бюджетного законодавства є складовою управління бюджетними коштами, який разом з іншими діями учасників бюджетного процесу спрямований на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.Контроль за дотриманням бюджетного законодавства включає в себе також оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм (ч. 6 ст. 20 Кодексу).Надане органам ДКРС повноваження на здійснення контролю за станом внутрішнього контролю обумовлюється необхідністю контролювати виконання розпорядниками бюджетних коштів визначеного п. 9 ч. 5 ст. 22 Кодексу обов’язку здійснювати внутрішній контроль за діяльністю розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. Такі ж повноваження з організації системи внутрішнього контролю надані розпорядникам бюджетних коштів і ст. 26 Кодексу. Аналогічно повноваження органів ДКРС на здійснення контролю за відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням обумовлюється визначеним в ст. 48 Кодексу обмеженням щодо взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.Стаття 26 визначає, що саме має забезпечувати контроль за дотриманням бюджетного законодавства:1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.І нарешті, ст. 116, 117 Кодексу визначають детальний перелік порушень бюджетного законодавства та заходи впливу, які вживаються до порушників. Саме виявлення наявності чи відсутності таких правопорушень і повинен забезпечити контроль за дотриманням бюджетного законодавства та оперативно відреагувати на ці факти з метою недопущення їх у майбутньому.2. Реалізація напрямів контролю за дотриманням бюджетного законодавства, що відповідно до ч. 1 ст. 113 Кодексу віднесено до повноважень органів ДКРС, здійснюється під час проведення державного фінансового контролю. Організація та порядок здійснення державного фінансового контролю визначені базовим для органів ДКРС Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Відповідно до цього Закону державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення:- державного фінансового аудиту, - перевірки державних закупівель, - інспектування.Кожен з напрямів контролю, що визначені у ст. 113 Кодексу (наприклад, цільове використання і своєчасне повернення кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії), може бути включений до програми (переліку питань, що будуть перевірені) державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель чи ревізії на відповідному підприємстві, установі чи організації.Водночас кожен з видів державного фінансового контролю має свою мету та особливості.Так, державний фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Для контролю за використанням бюджетних коштів застосовуються такі форми аудиту, як аудит виконання бюджетних програм та аудит діяльності бюджетних установ. Вимоги до проведення зазначених аудитів визначені Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.04 р. №1017, та Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. №1777.При здійсненні аудиту діяльності суб'єктів господарювання (здійснюється відповідно до Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2006 р. №361) та аудиту окремих господарських операцій (здійснюється відповідно до Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. №506) також в обов’язковому порядку досліджується використання бюджетних коштів, але у випадку їх отримання відповідними об’єктами контролю.Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Інспектування проводиться відповідно до вимог Порядку проведення інспектування державною контрольною ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. №550.На перший погляд важко помітити різницю між аудитом та інспектуванням. Водночас, насправді, така різниця дуже суттєва – вона полягає у меті та предметі дослідження цих різновидів контролю. Зокрема, метою аудиту є встановлення реального стану справ щодо ефективності управління об’єктом контролю. Тобто, предметом аудиту є система менеджменту, а пропозиції з покращення системи управління та діяльності об’єкта контролю є кінцевим результатом аудиту, що складається у формі звіту.Метою ж ревізії є перевірка на предмет наявності порушень законодавства та встановлення винних осіб, що їх допустили. При цьому, предметом дослідження для ревізії є фінансово-господарська діяльність, тобто сукупність рішень, дій та операцій, які об’єкт контролю приймає та здійснює в частині володіння, використання та розпорядження фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами. Матеріали ревізії, представлені у формі акту, реалізовуються шляхом передачі до правоохоронних органів та вжиття заходів із забезпечення притягнення винних осіб до відповідальності.Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться на всіх стадіях державних закупівель. Порядок проведення перевірок державних закупівель органами державної контрольно-ревізійної служби, затверджений наказом ГоловКРУ від 26.06.2007 р. №136. Відповідний різновид контролю за метою та предметом дослідження близький до інспектування, однак обмежується лише сферою закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти.Принциповою відмінністю перевірки державних закупівель від ревізії є те, що перевірка з цього питання може проводитись на всіх стадіях державних закупівель, навіть ще до розкриття тендерних пропозицій та здійснення видатків. Ревізія ж, на відміну від перевірки державних закупівель, ретроспективна форма контролю, тобто проводиться після здійснення фінансово-господарської операції. 3. Частина 2 ст. 4 Кодексу передбачає, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.Про таку перевагу Бюджетного кодексу необхідно пам’ятати при застосуванні положень інших законодавчих та нормативно-правових актів, що визначають окремі повноваження органів ДКРС.Зокрема, більш широко основні правові засади діяльності державної контрольно-ревізійної служби визначено Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі – Закон). При цьому, Закон деталізує повноваження органів ДКРС на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які визначені Бюджетним кодексом.Так, головним завданням ДКРС є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектора економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Права і обов’язки органів ДКРС визначені ст. 8, 9, 10 Закону. Повноваження Головного контрольно-ревізійного управління України (центрального органу в системі органів ДКРС), окрім Закону, визначені також Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №884.При цьому ряд повноважень щодо здійснення контролю органам ДКРС надано також іншими законодавчими та нормативними актами.Так, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні», Головне контрольно-ревізійне управління України здійснює державний контроль за використанням політичними партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності.Відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Головне контрольно-ревізійного управління України забезпечує участь своїх представників в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного фонду. Крім цього, до повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби цим Законом віднесено також контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.Відповідно до п. 42 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228, ГоловКРУ у межах своєї компетенції після прийняття відповідних бюджетів перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.Указом Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 «Про деякі заходи із дерегулювання підприємницької діяльності» ДКРС в межах компетенції надано право проводити перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.Відповідно до Порядку проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 р. №2, органи ДКРС здійснюють координацію та методичне забезпечення проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі міністерств та інших центральних органах виконавчої влади, а також контроль за її проведенням. 4. Частиною. 2 ст. 113 Кодексу передбачено, що Головне контрольно-ревізійне управління України щомісячно надає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.Такі звіти надаються у вигляді аналітично-статистичного збірника про результати діяльності органів державної контрольно-ревізійної служби в останній день відповідного місяця наростаючим підсумком. У цьому збірнику міститься узагальнена інформація про результати контрольних заходів, проведених органами ДКРС за відповідний період (виявлені порушення, інформація про стан їх усунення, надані пропозицій щодо зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни у відповідній сфері), інформація про проведені заходи у сфері регулювання внутрішнього фінансового контролю, розробки нормативно-правових актів та інші результати діяльності органів ДКРС. < Попередня   Наступна >