95

---

УЗАГАЛЬНЕНИЙ КОМЕНТАР ДО РОЗДІЛУ I

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

Основною метою, призначенням та завданнями розділу І є визначення та деталізація категорій та понять, на яких ґрунтується Бюджетний кодекс; надання характеристики бюджетній системі та основам організації бюджетного процесу. Методологічне включення системи понять і категорій, їх чітке формулювання надає можливість однозначно тлумачити положення Бюджетного кодексу всіма учасниками бюджетного процесу при формуванні та реалізації бюджетних відносин.Основною метою, призначенням та завданнями розділу І є визначення та деталізація категорій і понять, на яких ґрунтується Бюджетний кодекс; надання характеристики бюджетній системі та основам організації бюджетного процесу. Методологічне включення системи понять і категорій, їх чітке формулювання надає можливість однозначно тлумачити положення Бюджетного кодексу всіма учасниками бюджетного процесу при формуванні й реалізації бюджетних відносин.Згідно з поставленою метою в розділі послідовно розкриваються основні положення та розв’язуються такі завдання:-- визначення бюджетної термінології (понять, категорій);-- розкриття основних принципів побудови й функціонування бюджетної системи;-- закладення вимоги використання єдиної бюджетної класифікації доходів бюджету, класифікації видатків та кредитування бюджету, класифікації фінансування бюджету, класифікації боргу.Прийнятий Бюджетний кодекс у редакції 2010 року втілив у собі бачення сучасного розвитку бюджетної системи, передбачив регулювання найактуальніших бюджетних проблем. У ст. 5--13 оновленого Бюджетного кодексу систематизовано й упорядковано на постійній основі такі актуальні питання:-- з метою забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів приведено у відповідність до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування”, Європейської хартії про місцеве самов

рядування положення щодо структурних складових ланок бюджетної системи України, що в перспективі дасть змогу місцевим органам влади виконувати делеговані і власні повноваження (п. 2, 3 ст. 5);-- з метою забезпечення дотримання вимог використання єдиної класифікації доходів та взаємоузгодження положень ст. 5 зі ст. 64, ч. 2 ст. 65, ст. 66, ст. 69, ст. 71 Кодексу зі складу місцевих бюджетів виключено “бюджети районів у містах” та закріплено їх за бюджетами місцевого самоврядування, й тим самим здійснено як уніфікацію бюджетної термінології, так і уточнення понять “місцеві бюджети” та “бюджети місцевого самоврядування” (п. 2, 3 ст. 5).Таким чином, завдяки запровадженню зазначених новацій у ст. 5 оновленого Кодексу створено надійне законодавче підґрунтя для підвищення якості управління бюджетними коштами, демократизації й децентралізації бюджетних процесів, а це, у свою чергу, має стати певним поштовхом для здійснення подальших досліджень та розробки науково обґрунтованої бюджетної стратегії; -- з метою забезпечення ведення аналітичного обліку податкових надходжень до державного й місцевих бюджетів здійснено суттєві уточнення терміна “податкові надходження” з урахуванням теорії і практики чинної системи оподаткування, й тим самим приведено у відповідність норми бюджетного та податкового права (п. 2 ст. 9);-- з метою забезпечення ведення аналітичного обліку неподаткових надходжень до державного й місцевих бюджетів приведено у відповідність до Бюджетної класифікації України термін “неподаткові надходження”, а саме відкориговані надходження, які підпадають під другу групу, а також виключено з їх переліку надходження від штрафів і фінансових санкцій (п. 3 ст. 9).Таким чином, запроваджені новації у ст. 9 “Класифікація доходів бюджету” нової редакції Кодексу забезпечили її змістовне вдосконалення та дотримання закладеної в Кодексі вимоги використання єдиної класифікації доходів. Бюджетний кодекс України в новій редакції передбачає вдосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) щодо регламентації використання коштів загального і спеціального бюджету та управління ними, а саме:-- встановлено заборону без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) щодо збільшення бюджетних призначень за загальним і спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) (ч. 11 ст. 23 Бюджетні призначення та асигнування):- на оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;- на видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами;-- встановлено заборону відкриття позабюджетних рахунків стосовно бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами влади та іншими бюджетними установами, крім освітянських закладів, яким законом надано відповідні права (ч. 9 ст. 13 Складові частини бюджету);-- надано право Міністру фінансів вносити зміни до розпису державного бюджету за загальним фондом (у разі недостатності надходжень до бюджету для здійснення бюджетних асигнувань) із метою забезпечення збалансованості надходжень і витрат з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 54 Скорочення видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету України);-- встановлено порядок використання власних надходжень бюджетних установ у разі перевищення їх фактичного обсягу над плановим (ч. 9 ст. 51 Особливості здійснення окремих видатків);-- врегульовано механізм перерахування до загального фонду бюджету залишків коштів спеціального фонду в разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період (ч. 2 ст. 57 Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду);-- закріплено доходи загального фонду державного бюджету та доходи місцевих бюджетів, які щорічно визначаються законом про Державний бюджет України (ст. 29 Склад доходів Державного бюджету України, ст. 64 Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, ст. 66 Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів).Новий Бюджетний кодекс України сприятиме активізації розвитку програмно-цільового методу бюджетування, адже в ньому:-- визначено поняття:- програмно-цільового методу у бюджетному процесі -- метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу;- управління бюджетними коштами -- сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних із формуванням і використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю дотримання бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного й цільового використання бюджетних коштів;-- розкрито сутність складових програмно-цільового методу бюджетування: бюджетної програми, її результативних показників та відповідального виконавця, паспорту бюджетної програми (п. 3, 40 ст. 2, ч. 4, 5 ст. 20 Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);-- передбачено обов’язковість застосування програмно-цільового методу на державному й місцевому рівнях (за рішенням відповідної місцевої ради) із проведенням оцінки ефективності бюджетних програм (ч. 1 ст. 20 Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);-- передбачено складання головними розпорядниками бюджетних коштів плану діяльності на наступні за плановим два бюджетних періоди (ч. 2 ст. 21 Складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, п. 1 ч. 5 ст. 22 Розпорядники бюджетних коштів);-- передбачено застосування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (ч. 1 ст. 10 Класифікація видатків та кредитування);-- передбачено формування програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету (абз. 2 ч. 2 ст. 10 Класифікація видатків та кредитування).Новий Бюджетний кодекс збільшує ресурс місцевих бюджетів: 1. Змінено та закріплено на постійній основі нормативи зарахувань:-- збору за забруднення навколишнього природного середовища;-- грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у розмірі: з 50% до 20% – для обласних бюджетів, з 20% до 50% – для сільських, селищних, міських бюджетів.2. Створено умови для зміцнення бюджету розвитку місцевих бюджетів шляхом розширення переліку джерел його формування:2.1. Розширено перелік джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів за рахунок:-- частини податку на прибуток (відповідно до закону з питань оподаткування) (ч. 5 ст. 108):- до 2 % -- бюджету АРК, обласним, міським міст Києва і Севастополя бюджетам;- до 3 % -- бюджетам міст республіканського АРК, обласного значення та районним бюджетам, з них 30 % -- до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення.2.2. Єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва до бюджетів місцевого самоврядування.2.3. Зарахування частини податку на прибуток до бюджету розвитку місцевих бюджетів.Мета глави 4: визначення стадій бюджетного процесу в Україні, його учасників та їхніх повноважень.Глава містить статті, які визначають стадії й учасників бюджетного процесу, порядок застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, основні вимоги до складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетних періоди, надають перелік розпорядників бюджетних коштів та визначають їх права й повноваження, визначають порядок здійснення контролю та аудиту в бюджетному процесі, характеризують порядок подання й розгляд законопроектів, що впливають на показники бюджету, та порядок оприлюднення інформації про бюджет.Новий Кодекс уперше визначив порядок застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі на рівні державного й місцевих бюджетів. Це дало змогу зосередити увагу не тільки на можливостях бюджету (існуючих ресурсах), а й на тому, як найефективніше їх використати з метою отримання конкретних результатів. У Кодексі окреслені особливі складові програмно-цільового методу (бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм), порядок здійснення оцінки ефективності бюджетних програм, порядок використання коштів бюджету за бюджетними програмами, а також порядок складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетних періоди. В новому Кодексі вперше закладені правові підвалини для розробки середньострокового бюджетного прогнозу як у цілому для бюджету, так і на рівні головних розпорядників бюджетних коштів. Серед основних новацій слід виділити такі: складання прогнозу показників зведеного й державного бюджетів на наступні два бюджетних періоди, подання його до Верховної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України та схвалення Кабінетом Міністрів України уточненого прогнозу на підставі прийнятого закону про Державний бюджет України в місячний термін із дня його опублікування; визначення складу прогнозу бюджетних показників державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетних періоди, що містить індикативні прогнозні показники; унормування складання проекту Державного бюджету України, у тому числі бюджетних запитів головних розпорядників, на показниках прогнозу державного бюджету; створення підґрунтя для переходу в перспективі до формування середньострокового бюджету, що відповідатиме найкращій міжнародній практиці.Новим Бюджетним кодексом встановлено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету й місцевих бюджетів на підставі рішення суду, а відшкодування заподіяної шкоди відповідно до закону здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) в порядку, визначеному законом.Новацією ст. 26 Бюджетного кодексу в першу чергу є те, що чітко визначається обов’язковість запровадження в органах державного сектора базових компонентів європейської моделі державного внутрішнього фінансового контролю -- внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту. При цьому персональну відповідальність за запровадження й ефективне функціонування цих компонентів покладено на керівників усіх рівнів -- від головного розпорядника (міністра, голови органу тощо) до розпорядників нижчого рівня та навіть керівників окремих підрозділів в установі. Кабінет Міністрів України визначає основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, а також порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту. Наступна >