Головна Науково-практичні коментарі Господарське право України 16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію

16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію

Господарське право - Господарське право України
206

16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію

Основною функцією органів, що здійснюють державний кон­троль за дотриманням антимонопольного законодавства та еконо­мічної конкуренції, є розгляд справ про його порушення. Така діяльність Антимонопольного комітету здійснюється відповідно до Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонополь­ного законодавства України, затверджених Антимонопольним ко­мітетом України 19 квітня 1994 р. Ці Правила визначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його терито­ріальними відділеннями справ про порушення положень законів України “Про обмеження монополізму та недопущення недобро­совісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, “Про захист економічної конкуренції” та “Про Антимонопольний комітет Ук­раїни”. Такі справи у межах компетенції розглядаються:

– Комітетом;

– постійно діючою адміністративною колегією;

– тимчасовою адміністративною колегією;

– державним уповноваженим;

– головою відділення.

Голові відділення Антимонопольного комітету підвідомчі спра­ви про:

– зловживання монопольним становищем, неправомірні уго­ди між підприємцями, недобросовісну конкуренцію на відповідному регіональному ринку;

– дискримінацію підприємців місцевими органами держав­ної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, регіональними органами управління гро­мадських організацій та об’єднань підприємців;

– неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо не­достовірної інформації;

– ухилення від виконання або несвоєч

асне виконання рішень посадових осіб відділення;

– адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 164-3, 166-1, 166-2, 166-3 і 166-4 Кодексу України про адмініст­ративні правопорушення.

Державному уповноваженому підвідомчі справи про:

– зловживання монопольним становищем, неправомірні уго­ди між підприємцями, недобросовісну конкуренцію на за­гальнодержавному ринку;

– примусовий поділ монопольних утворень регіонального ринку;

– ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Комітету;

– ухилення від виконання вимог нормативних актів Комітету підприємцями в частині питань, що відносять до компе­тенції Комітету, адміністративних колегій чи державного уповноваженого;

– неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації до Комітету;

– адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.164, 166-1, 166-2, 166-3 і 166-4 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення. Тимчасовій адміністративній колегії підвідомчі справи про примусовий поділ монопольних утворень, що діють на державному ринку.

Постійно діючій адміністративній колегії підвідомчі справи про:

– дискримінацію підприємців посадовими особами цент­ральних органів державної виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмініст­рацій, їх керівниками та місцевими Радами, центральни­ми органами управління всеукраїнських громадських організацій; – ухилення від виконання вимог нормативних актів Комітету центральними органами державної виконавчої влади, об­ласними, Київською та Севастопольською міськими дер­жавними адміністраціями, їх керівниками та Радами, цент­ральними органами управління загальноукраїнських гро­мадських організацій. Варто відмітити, що комітет може прийняти до свого провад­ження і розглянути будь-яку справу про порушення. Крім того, го­лова Комітету та його заступники мають право на клопотання сторін та третіх осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи витребувати будь-яку справу, що знаходиться у провадженні органу чи посадової особи, уповноважених розглядати справу, і передати її на розгляд іншого органу чи посадової особи.

Підставами для порушення провадження справи можуть бути: – подання органів влади і управління, заяви підприємців, гро­мадських об’єднань, громадян; – подання посадовців Антимонопольного комітету чи відділень щодо безпосередньо виявлених ознак порушень. Заява про порушення розглядається протягом 30 календар­них днів державним уповноваженим чи головою відділення за на­явності ознак порушення антимонопольного законодавства чи за­конодавства про захист економічної конкуренції. Державним упов­новаженим відділення приймається рішення про початок розгляду справи, про що письмово повідомляються сторони. Справи розглядаються:

– про неподання, несвоєчасне подання інформації – у п’я­тиденний термін з дня внесення подання Антимонополь­ному комітету чи його відділенню;

– про примусовий поділ монопольних утворень – у шести­місячний термін;

– всі інші справи – у тримісячний строк з дня прийняття державним уповноваженим, головою відділення розпоряд­ження про початок розгляду справи.

Останні два терміни можуть бути продовжені для розгляду додатково ще на два місяці.

Провадження по справі проходить наступні стадії:

Початок розгляду справи.

Розгляд справи по її суті (можливе проведення експертиз).

Прийняття рішення.

Перевірка рішення шляхом апеляційного оскарження.

Перегляд рішення Антимонопольного комітету.

Оскарження рішення у суді чи господарському суді.

За результатами розгляду справи орган або посадова особа прий­має:

– постанову – з питань примусового поділу монопольних ут­ворень;

– рішення – при вирішенні по суті інших справ про пору­шення антимонопольного законодавства чи економічної конкуренції.

Рішення чи постанова Антимонопольного комітету або його відділення набирає чинності через 10 днів і є обов’язковими для виконання.

У згаданих документах вказуються результати розгляду спра­ви по суті, наводяться мотиви рішення, зазначаються дії, які сторо­ни повинні виконати або від яких утриматися, та терміни їх вико­нання.

У випадку встановлення ознак злочину орган чи посадова особа, які розглядають справу, вносять подання у правоохоронні органи або надсилають їм відповідні матеріали для розгляду по суті.

Рішення у справах про порушення Антимонопольного зако­нодавства чи економічної конкуренції можуть бути оскаржені до суду, господарського суду в порядку, передбаченому ст. 24 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення конкуренції у підприємницькій діяльності”. Подання заяви не зупи­няє виконання рішень на час розгляду справи в суді чи госпо­дарському суді, якщо ними не винесено рішення про припинення дії вказаних актів.

 

Контрольні запитання

Якими нормативними актами передбачаються правові основи обмеження і попередження монополізму в Україні?

Що вважається предметом зловживання монопольним станови­щем?

Які завдання ставляться перед Антимонопольним комітетом?

Які види санкцій застосовуються за порушення антимонополь­ного законодавства до суб’єктів підприємницької діяльності?

Який порядок розгляду справ про порушення антимонопольно­го законодавства?

 

< Попередня   Наступна >