Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 13.7. Застосування примусу та вогнепальної зброї при затриманнях. Закон України «Про міліцію».

13.7. Застосування примусу та вогнепальної зброї при затриманнях. Закон України «Про міліцію».

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
202

13.7. Застосування примусу та вогнепальної зброї при затриманнях. Закон України «Про міліцію».

Це питання регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ.

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захи­щає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку;

виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і орга­нізаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з зако­ном. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпе­чення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції з

обов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадя­нами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

Міліція:

забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з мо­менту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затрима­них і заарештованих (взятих під варту) осіб;

негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі за­явления усної або письмової вимоги — захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;

забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними норма­ми, встановленими Кабінетом Міністрів України;

у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.

У разі заявления затриманими або заарештованими (взятими під варту) особа­ми усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до при­буття захисника.

Про заявления вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарешто­ваної (взятої під варту) особи.

Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:

повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді;

надаються усно роз'яснення ч. 1 ст. 63 Конституції України, права відмови­тися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та од­ночасно в друкованому вигляді — роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під вар­ту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або ареш­ту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених ст. 5 Закону Ук­раїни «Про міліцію», особа, права якої були порушені, та (або) її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шко­ди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.

Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:

заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;

майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учас­ником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в на­турі та в тому ж стані стало неможливим;

суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, мо­ральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або поз­бавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відно­син з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом.

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогне­пальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію».

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно переду­вати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи праців­ників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і во­гнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищу­вати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зво­дитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної до­помоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепаль­ної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціаль­них засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень щодо застосування сили, в тому числі спеціаль­них засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в то­му числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолан­ня протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

Міліція може направляти спеціальні підрозділи міліції для забезпечення про­ведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарської діяльності лише за рішенням судді або суду.

Дозвіл на направлення спеціального підрозділу міліції надається лише у ви­падках, коли перевірка проводиться в рамках розслідування кримінальних справ.

Органам міліції забороняється використовувати фізичний та психологічний вплив для забезпечення проведення контролюючими органами планових та по­запланових перевірок суб'єктів господарської діяльності, у тому числі шляхом де­монстрації зброї, спеціальних засобів, погроз їх застосування.

Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, за­соби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водоме­ти, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використову­вати службових собак у таких випадках:

для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затри­маних і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які викону­ють службові або громадські обов'язки з охорони громадського порядку і бороть­би зі злочинністю;

для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування виз­начаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування вста­новлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах ма­сової інформації.

Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх жит­тю або здоров'ю загрожує небезпека;

для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення гро­мадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка на­магається втекти;

для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших пред­метів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при знач­ному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у го­товність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підста­ви для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у вчиненні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник міліції може приве­сти у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, яку затримує працівник міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторк­нутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук