203

---

14.11. Обов'язкові платежі в бюджет від адвокатської практики. Нормативна база для цих платежів.

Вказане питання неодноразово ставало предметом розгляду Державної подат­кової адміністрації України. Так, зокрема, у своєму листі від 1 квітня 1997 р. № 17-0110/07-72 Державна податкова адміністрації розглядала питання щодо оподаткування послуг, що надаються адвокатськими об'єднаннями податком на додану вартість.

Посилаючись на чинне законодавство, податкова адміністрація вказала, що платниками податку на додану вартість є підприємства, організації та інші юри­дичні особи, в яких обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) перевищує 100 міні­мальних розмірів заробітної плати за рік, а також які знаходяться на території України і мають розрахункові рахунки в установах банків, самостійно реалізують товари, виконують роботи і надають послуги.

Державна податкова адміністрації посилалась також на ст. 5 Закону України «Про адвокатуру», яка передбачає види адвокатських дій, які за своїм характером вважаються послугами правового характеру. Оплата цих послуг і додаткових по­слуг правового характеру проводиться за домовленістю сторін і підлягає оподат­куванню податком на додану вартість.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1994 р. № 710 «Про звільнення від податку на додану вартість окремих видів юридичної допомоги громадянам» від податку на додану вартість звільнялись деякі види юридичної допомоги, але, починаючи з 1 січня 1995 p., пільги зі сплати податку на додану вартість за видами юридичної допомоги чинним законодавством не пе­редбачені.

На підставі викладеного вище Державна податкова адміністрація прийшла до висновку, що адвокатське об'єднання має сплачувати всі види податків, у тому числі податок на додану вартість. Проте, коли адв

окати здійснюють свою діяль­ність на підставі Закону України «Про адвокатуру» і надають послуги без створен­ня юридичної особи, податок на додану вартість з суми наданих ними юридичних послуг, за висновком Державної податкової адміністрації, не сплачується, оскільки вони не є суб'єктами підприємницької діяльності, а оподаткування має відбуватись у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України «Про подоходний податок з громадян».

У 2005 р. Державна податкова адміністрація у своєму листі від 19 квітня 2005 р. № 3678/Л/17-3115 розглянула питання щодо можливості здійснення адвокатсь­кої діяльності за спрощеною системою оподаткування. У цьому листі зазна­чається, що з 1 січня 2004 р. оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, поря­док сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, у тому числі тих, які здійснюють незалежну професійну діяльність, охоплюється норма­ми Закону України від 22 травня 2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до п. 1.15 ст. 1 цього Закону, податковий агент — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організа­ційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'я­зані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідаль­ність за порушення норм Закону.

Щодо застосування спрощеної системи оподаткування, то її перехід можли­вий лише для суб'єктів підприємницької діяльності. Правові норми щодо здійснення фізичними особами підприємницької діяльності встановлені, зокре­ма, ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 1 січня 2004 р. Відповідно до ст. 50 ЦК України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не за­боронено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обме­ження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встанов­люється Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, вста­новленому законом. З 1 липня 2004 р. державна реєстрація суб'єктів підприєм­ницької діяльності — фізичних осіб здійснюється у порядку, встановленому Зако­ном України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Підпунктом 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконан­ня робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правила­ми, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спро­щена) система оподаткування, яка регулюється Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 746, та звичайна/загальна система оподаткуван­ня (згідно з розділом IV Декрету «Про прибутковий податок з громадян», крім фіксованого податку). Згідно з Указом фізичні особи, які здійснюють підприєм­ницьку діяльність без створення юридичної особи, при додержанні ними умов, визначених ст. 1 цього Указу, мають право самостійно обрати спосіб оподаткуван­ня доходів від здійснення такої підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, у розмірі, встановле­ному місцевою радою, залежно від виду підприємницької діяльності за місцем державної реєстрації такої особи.

 

< Попередня   Наступна >