Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 14.13. Оскарження рішень державних органів, які упов­новажені застосовувати заходи відповідальності за порушення податкового законодавства. Надання адвокатом юридичної допомоги в таких категоріях справ.

14.13. Оскарження рішень державних органів, які упов­новажені застосовувати заходи відповідальності за порушення податкового законодавства. Надання адвокатом юридичної допомоги в таких категоріях справ.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
407

14.13. Оскарження рішень державних органів, які упов­новажені застосовувати заходи відповідальності за пору­шення податкового законодавства. Надання адвокатом юридичної допомоги в таких категоріях справ.

Існує дві форми оскарження рішень державних органів, які уповноважені за­стосовувати заходи відповідальності за порушення податкового законодавства: адміністративна і судова. Адміністративна форма полягає в оскарженні рішень відповідних органів до вищого органу, судова — в оскарженні рішень до адміністративного суду.

Так, законодавство України закріплює за Державною податковою адмініст­рацією України право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Се­вастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) — рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Цей порядок не застосо­вується щодо рішень податкової міліції. Таке скасування може відбуватись у тому числі в результаті оскарження рішень перерахованих вище органів до Державної податкової адміністрації України.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримува­тись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечу­вати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів дер­жавної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінар­ної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірним

и діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримува­тись комерційної та службової таємниці.

Щодо судового порядку оскарження, то тут слід звернути увагу на декілька мо­ментів, пов'язаних із початком функціонування адміністративних судів. Адмі­ністративні суди розглядають справи за заявами як фізичних, так і юридичних осіб (незалежно від того, чи є вони суб'єктами господарювання, чи ні) у тих ви­падках, якщо у них виник спір з суб'єктом владних повноважень щодо оскаржен­ня його рішень, дій чи бездіяльності. Крім того, адміністративні суди розгляда­ють спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з неї; а також спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління; спори з приводу адміністратив­них договорів; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Зупинимося на розгляді першої категорії спорів.

Слід мати на увазі, що частину адміністративних справ розглядають загальні неспеціалізовані суди, але при цьому вони діють «як адміністративні суди». Отже, з якими спорами слід звертатись до загальних неспеціалізованих судів:

спори, в яких однією зі сторін є орган чи посадова (службова) особа місце­вого самоврядування, крім тих, які підсудні місцевим адміністративним судам; (звертаємо вашу увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України (далі — КАС України) на відміну від іншого законодавства називає місцеві адміністра­тивні суди окружними);

усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Місцевим (окружним) адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади АРК, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки (остання категорія справ, як ми вже з'ясували, підсудна місцевим неспеціалізованим судам).

Що означає «підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам»? Це означає, що справа буде розглядатись місцевим неспеціалізованим судом, але за правилами, встановленими КАС України, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Якщо позовні вимоги полягають в оскарженні дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади (інакше кажучи, місцевих державних адміністрацій), такі справи розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Є й така категорія справ, які не розглядаються місцевими судами чи апе­ляційними судами, вони підлягають розгляду виключно Вищим адміністратив­ним судом України. До них віднесені:

1) справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) справи щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

З'ясуємо також територіальну підсудність справи. За загальним правилом адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходжен­ням відповідача, але є й доволі суттєві винятки.

По-перше, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії (тобто актів, які поширюють свою дію тільки на чітко визна­ченого суб'єкта чи коло суб'єктів), а також дій чи бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Таких справ більшість, адже, як правило, фізичні й юридичні особи ос­каржують саме ті рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які були спрямовані на врегулювання саме їх діяльності й не поширювались на інших суб'єктів.

По-друге, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-право­вих актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншо­го центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордон­не дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються місцевим (окружним) адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Як бачимо, за місцем знаходження відповідача (суб'єкта владних повноважень) розглядаються справи про оскарження нормативних актів органів державної вла­ди чи органів місцевого самоврядування (тобто актів, які не мають конкретних адресатів, а встановлюють загальні правила поведінки; це не виключає можли­вості, щоб такі загальні правила стосувалися діяльності певної групи суб'єктів, скажімо, підприємців, або виробників сільськогосподарської продукції, або плат­ників єдиного податку; такі акти не вважаються актами індивідуальної дії).

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві тільки у тому ви­падку, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Адміністративним судом можуть розглядатися також вимоги про відшкоду­вання шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. У протилежному випадку вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або госпо­дарського судочинства (див табл. на наст. стор.).

Розгляд адміністративних справ у перехідний період

До початку діяльності місцевих (окружних) та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи будуть вирішуватись у першій та апеляційній інстанціях відповідними місцевими та апеляційними загальними судами за правилами КАС

України. Після початку діяльності місцевого (окружного) адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих загальних судів у спра­вах, що підсудні місцевому (окружному) адміністративному суду, мають бути пе­редані цими судами до місцевого (окружного) адміністративного суду, якщо про­вадження у справі ще не відкрито.

Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних загальних судів, також передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апе­ляційними загальними судами до початку діяльності відповідного адміністратив­ного суду, розглядаються і вирішуються цими судами.

До початку діяльності місцевих (окружних) та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний пере­гляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Витрати, пов'язані з судовим розглядом справи

Суб'єкт, який звертається до суду, має пам'ятати, що судовий розгляд справи супроводжується певними витратами, які несуть сторони спору. Ці витрати скла­даються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, повин­на сплатити судовий збір. КАС України передбачає, що розмір судового збору, по­рядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. На сьогодні такий закон ще не прийнятий. До набрання чинності законом, який регулює по­рядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністра­тивного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для держав­ного мита (тобто відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про держав­не мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93). У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень розмір державного мита (судовий збір) становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (3 грн 40 коп.). Якщо у позовній заяві містяться майнові вимоги про стягнення грошо­вих коштів, розмір судового збору становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 грн. Якщо судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплата повертається ухвалою суду за клопотанням осо­би, яка сплатила судовий збір.

Крім судового збору сторони несуть витрати, пов'язані з розглядом справи. До них належать:

витрати на правову допомогу;

витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та про­веденням судових експертиз;

витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначе­ний строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторона­ми відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстро­чено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнен­ня сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомо­гу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Хоча КАС України передбачає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом, на сьогодні такий розмір встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Форма і зміст адміністративного позову

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмо­вої позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

У позовній заяві зазначаються:

найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'яз­ку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи служ­бової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

у разі необхідності — клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допо­моги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Зміст позовних вимог може полягати у такому:

скасувати або визнати нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних по­вноважень повністю чи окремих його положень;

зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчи­нення певних дій;

стягнути з відповідача-суб'єкта владних повноважень кошти на відшкоду­вання шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

виконати зупинену чи невчинену дію;

встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До по­зовної заяви потрібно додати копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не потрібно сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначен­ням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються: ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса елек­тронної пошти. Водночас з позовною заявою подається довіреність чи інший до­кумент, що підтверджує повноваження представника.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук