Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 14.14. Законодавство про митну справу. Правове становище митних органів. Митний кодекс України. Ведення адвокатом справ про контрабанду.

14.14. Законодавство про митну справу. Правове становище митних органів. Митний кодекс України. Ведення адвокатом справ про контрабанду.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
280

14.14. Законодавство про митну справу. Правове стано­вище митних органів. Митний кодекс України. Ведення адвокатом справ про контрабанду.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МК України, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Кодексу та законів України.

Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МК України, то засто­совуються правила міжнародного договору.

Центральне місце серед законодавчих актів про митну справу займає МК Ук­раїни). Згідно зі статтею 3 цього нормативно-правового акта митну справу станов­лять порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнарод­них відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми деклару­вання експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митно­го обкладення, спеціальні митні зони і митні режими .на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України заборо­няється, визначаються виключно законами України та МК України.

Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної спра­ви відповідно до цього

Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі мит­ної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосують­ся митної справи.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально упов­новажений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

виключної юрисдикції України на її митній території;

виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

законності;

єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

системності;

ефективності;

додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридич­них осіб;

гласності та прозорості.

Єдину митну територію України становлять територія України, зайнята су­шею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській еко­номічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Тери­торії спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять мит­ний кордон України.

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації, морські та річкові судна, які перебувають у їх розпорядженні, мають свій прапор. Автотранспортні засоби і повітряні судна, що перебувають у розпорядженні митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, мають розпізнавальний знак.

МК України також закріплює особливості набрання чинності законами та інши­ми нормативно-правовими актами з питань митної справи і особливості їх дії у часі. Закони України з питань митної справи набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. Інші нормативно-правові акти з пи­тань митної справи набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офі­ційного опублікування. У разі якщо такі нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності.

Офіційним опублікуванням закону та іншого нормативно-правового акта з пи­тань митної справи вважається його опублікування в одному з офіційних періо­дичних видань. Датою офіційного опублікування нормативно-правового акта вва­жається дата виходу в світ відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях.

Строки набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими акта­ми з питань митної справи, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступ­ного за датою офіційного опублікування закону або іншого нормативно-право­вого акта, і закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного строку.

Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим ак­том з питань митної справи визначено вказівкою на день його офіційного опуб­лікування, цей закон або акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня.

Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим ак­том з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.

При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транс­портних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосову­ються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведен­ня митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чин­не на день здійснення таких процедур.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення мит­них правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження у справах про порушення митних правил ведеться на підставі законодавства, що діє під час розгляду справи про правопорушення.

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, які, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

захист економічних інтересів України;

забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договора­ми України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоеко­номічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регу­лювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспорт­них засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

ведення митної статистики;

ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів поход­ження товарів з України.

Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, виз­начених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

Митна служба України — це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган вико­навчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Розділ XVII МК України присвячений питанню запобігання контрабанді. Серед заходів щодо запобігання контрабанді МК України називає:

1. Контрольовані поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекур­сорів.

Відповідно до законів України, митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекур­сорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами (під­розділами), що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів.

Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого централь­ного органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрально­го органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, пого­дженим із Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

2. Переміщення товарів під негласним контролем. З метою виявлення та притяг­нення до відповідальності осіб, причетних до контрабандних операцій, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватися під контролем і опера­тивним наглядом правоохоронних органів. Порядок проведення переміщення товарів під негласним контролем визначається цим Кодексом і відповідним нор­мативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу вико­навчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Дер­жавної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в справах охорони дер­жавного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

МК України вказує, що порушення митних правил є адміністративним право­порушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України по­рядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністра­тивна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути гро­мадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягай 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Притягнення до відповідальності за пору­шення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення:

попередження;

штраф;

конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використову­валися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для пе­реміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Законодавством України встановлена кримінальна відповідальність за кон­трабанду. Так, ст. 201 КК України передбачає, що контрабанда, тобто переміщен­ня товарів через митний кордон України поза митним контролем або з прихову­ванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стра­тегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди. Якщо ці дії вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за зло­чин, передбачений цією статтею, — то вони караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порушення митних правил ставало предметом розгляду Верховного Суду України. Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 р. № 2 «Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил» звертається увага судів на те, що контрабанда є одним зі злочинів, які мають підвищену суспільну небезпечність, оскільки посягає на встановлений порядок переміщення через митний кордон України матеріальних цінностей і може завда­ти збитків економіці держави, її культурній спадщині, сприяти розширенню тіньового сектора економіки, а в окремих випадках поєднуватися із вчиненням інших тяжких злочинів.

Під переміщенням предметів поза митним контролем розуміється їх пере­міщення через митний кордон поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення. Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю — це їх переміщення через митний кордон:

із використанням тайників або інших засобів, що утруднюють їх виявлення;

шляхом надання одним предметам вигляду інших;

шляхом подання до митного органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, які одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.

Під тайниками розуміють спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні порожнини, ємкості транспортних засобів, бага­жу тощо.

Використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів, має визна­ватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини.

Надання одним предметам вигляду інших — це зміна їх зовнішніх ознак (форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).

Необхідно враховувати, що підставою для переміщення предметів через мит­ний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон; зокрема, це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Підробленими вважаються як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими відбит­ками печаток, штампів, підписами тощо.

Під незаконно одержаними розуміються документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку пере­міщуються, тощо не відповідають дійсності.

При визначенні вартості предмета контрабанди потрібно виходити з норма­тивних актів про ціни й ціноутворення на відповідні предмети. У разі необ­хідності це питання може бути вирішено на підставі висновку експерта.

У разі, коли предмет контрабанди вивезено за межі України, реалізовано чи знищено або ж місце його знаходження не встановлено, при визначенні його вар­тості можуть бути використані відомості, що є в митних, товарно-супровідних та інших документах.

Поняття історичних і культурних цінностей визначено у ст. 1 Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі права власності на культурні цінності, від 17 листопада 1970 р. (чинна для України з 28 червня 1988 p.). Належність предмета до такої категорії та його вартість встановлюються на підставі висновку експертизи.

Під групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, розуміють двох і більше осіб, які спеціально об'єдналися для вчинення одного чи декількох незаконних переміщень предметів через митний кордон. Характерною ознакою цієї групи є те, що її члени усвідомлюють, що контрабанда вчиняється саме такою групою, тому кожен з них має нести відповідальність як співвиконавець, неза­лежно від ролі, яку він виконував. За відсутності такої ознаки дії осіб, які сприя­ли вчиненню контрабанди, необхідно розглядати як співучасть у злочині.

Зверталася також увага судів на те, що дії осіб, які мають умисел на незаконне переміщення через митний кордон предметів у великому розмірі, але переміщу­ють їх (у тому числі за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від двохсот офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати, утворюють склад злочину. За таких обставин співвиконавцями злочину визнаються особи, які усвідомлювали, що їх дії є складовою всього обсягу дій по переміщенню підготованої партії предметів. Якщо умисел окремих осіб був спрямований на переміщення лише частини предметів у неве­ликому розмірі і вони не були обізнані про всю їх кількість, підготовану для контрабанди, відповідальність для них настає за МК України як за порушення митних правил.

У випадках, коли предмети умисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її територію, а фактично — з метою їх реалізації в Україні, такі дії за наяв­ності необхідних ознак утворюють такий склад злочину як контрабанда, оскільки за таких обставин до митного органу як підстава для переміщення предметів по­даються документи, що містять неправдиві дані.

Контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Для кваліфікації дій як контрабанди не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи настали від цього шкідливі наслідки. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення предметів через митний кордон України.

Якщо предмети контрабанди виявлено під час огляду чи переогляду речей або ж особистого огляду, в тому числі й повторного, при виїзді за межі України, вчи­нене належить кваліфікувати як замах на контрабанду.

Незаконне переміщення на територію України предметів контрабанди, які ви­явлено під час митного контролю, утворює закінчений склад злочину.

Створення умов для контрабанди (підшукання клієнтів, визначення шляхів переміщення предметів, надання їм іншого вигляду, підроблення документів чи залучення осіб з метою забезпечення безперешкодного переміщення предметів контрабанди, приготування відповідних знарядь і засобів тощо) потрібно розгля­дати як готування до цього злочину, а дії, пов'язані зі спробою незаконного переміщення предметів через митний кордон і не доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винного, — як замах на його вчинення.

Пленум Верховного Суду України також вказував, що судам необхідно мати на увазі, що добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість дове­дення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього.

Добровільною відмовою вважається, зокрема, така поведінка особи, коли во­на до фактичного незаконного переміщення предметів через митний кордон, усвідомлюючи відсутність перешкоди для цього, з власної волі відмовляється від вчинення злочину.

Вчинення контрабанди посадовою особою з використанням свого посадового становища необхідно додатково кваліфікувати за нормою кримінального закону, яка передбачає відповідальність за посадовий злочин. Дії посадової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, належить розглядати як пособництво в контрабанді, вчинене шляхом приховування від митного контролю (якщо ця особа не входить до групи осіб, які організувалися для вчинення контрабанди), та відповідний посадовий злочин.

Суди мають забезпечувати всебічне, повне й об'єктивне дослідження матеріалів кожної справи про порушення митних правил, давати правильну юри­дичну оцінку вчиненим правопорушенням з тим, щоб виключити випадки при­тягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили контрабанду.

Відповідно до вимог статей 122, 128 МК України, вилучення предметів і доку­ментів повинно бути зафіксовано в протоколі про порушення митних правил, а якщо це мало місце не одночасно з його складанням, — в окремому протоколі. При цьому потрібно зазначити необхідні для розгляду справи відомості про осо­бу, яка вчинила порушення митних правил (якщо її встановлено), час і місце вчи­нення порушення, у чому конкретно воно полягало, статтю МК України, за якою особа притягується до відповідальності, пояснення правопорушника, прізвища та адреси свідків (якщо вони є), точну кількість, міру, вагу, вартість вилучених предметів, особливі ознаки предметів та документів.

Згідно зі ст. 138 МК України та ст. 268 КпАП України справа про порушення митних правил розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Про місце й час розгляду, погоджені із судом, її має повідомити митний орган, яким складено протокол. За відсутності особи, яка притягується до відповідальності, справа може бути розглянута судом лише у випадках, коли є дані про те, що цю особу було своєчасно повідомлено про місце й час розгляду і від неї не надійшло клопотання про відкладення останнього, або що дана особа перебуває за межами України чи місце її знаходження не встанов­лено, або що порушення було вчинене під час пересилання предметів у міжна­родних поштових відправленнях.

У справах, що розглядаються за участю особи, яка притягується до відпові­дальності, чи викликаних до суду свідків, ведеться протокол судового засідання.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук