Головна Монографії та посібники Адвокатура Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2 15.3. Позбавлення права власності на землю та на право користування землею. Порядок розгляду спорів і правова допомога адвоката у таких справах.

15.3. Позбавлення права власності на землю та на право користування землею. Порядок розгляду спорів і правова допомога адвоката у таких справах.

Адвокатура - Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.2
293

15.3. Позбавлення права власності на землю та на право користування землею. Порядок розгляду спорів і правова допомога адвоката у таких справах.

ЗК України (2001 р.) не містить поняття «позбавлення права власності на зем­лю», використовуючи поняття «припинення прав на землю». Відповідно до поло­жень ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без грома­дянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК України;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

ЗК України детально регулює порядок

добровільної відмови від права влас­ності або права постійного користування земельною ділянкою, примусового при­пинення прав на земельну ділянку, припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, при­пинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, конфіскації земельної ділянки, викупу земель­них ділянок для суспільних потреб, примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, вилучення земельних ділянок.

Добровільна відмова від права власності або права постійного користування зе­мельною ділянкою. Припинення права власності на земельну ділянку у разі доб­ровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При­пинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому по­рядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруд­нення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організма­ми, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних сис­тем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здо­ров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без гро­мадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. У разі виявлення порушення земельного за­конодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повтор­но видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у зазначений строк державний інспектор звертається до відповідного органу вико­навчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинен­ня права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої владі? або органу місцевого самоврядування про припинення права користування зе­мельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може перебувати в її власності, ця ділян­ка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не мо­же набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб. Органи державної влади та ор­гани місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ЗК України, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самовря­дування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення;

г) оборони та національної безпеки;

г) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспорт­ної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній елек­тропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іно­земних держав та міжнародних організацій;

є) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального корис­тування, необхідні для обслуговування населення.

Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп.

Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земель­ної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель. яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Якщо власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку.

Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. У разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, можуть бути відчужені (вилучені) з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом. Припинення права власності на земельну ділянку у таких випадках здійснюється за умови повного відшкодування її вартості. Особа, у якої була примусово відчужена земельна ділянка, після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було прове­дено примусове відчуження, має право вимагати повернення цієї земельної ділянки. Уразі неможливості повернення примусово відчуженої земельної ділян­ки власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.

Конфіскація земельної ділянки. Земельна ділянка може бути конфіскована ви­ключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Порядок вилучення земельних ділянок. Земельні ділянки, надані у постійне ко­ристування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відпо­відно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебува­ють у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог Земельного кодексу.

Верховна Рада АРК, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спіль­ної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки дер­жавної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених законодавством;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної

громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім ви­падків, визначених відповідними положеннями ЗК України.

Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в ме­жах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених відповідними поло­женнями Земельного кодексу.

Рада міністрів АРК вилучає земельні ділянки державної власності, які перебу­вають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (АРК) значен­ня та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених відповідними положеннями ЗК України.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, — ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених відповідними положен­нями ЗК України.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук