319

---

15.11. Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, відшкодування завданої шкоди. Порядок надання юридичної допомоги адвокатом.

Крім застосування положень Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» під час розгляду даного питання необхідно також врахувати положення Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХП.

Згідно з останнім підприємства, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов'язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установ­лених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих ви­промінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших спеціально уповноважених органів.

Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов'язковому розслідуванню за участю поса­дових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:

а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, вико­нання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;

xt-align: justify;">б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконст­рукції та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту;

в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випроміню­вань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей;

г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речо вин за умови порушення санітарних норм;

ґ) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановле­них законодавством;

д) внесення власникам підприємств або уповноваженим ними органам подан­ня про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб;

є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється за­конодавством.

є) заборона виробництва або обігу, а також вилучення з обігу харчових про­дуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних ма­теріалів для переробки харчових продуктів, а також допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів на підставах та у порядку, що встановлені законами України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше вико­ристання неякісної та небезпечної продукції».

На вимогу посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітар­ного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням праців­ників органів внутрішніх справ.

Постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у місячний термін можуть бути оскаржені:

а) головного державного санітарного лікаря України — до Кабінету Міністрів України або до суду;

б) головного державного санітарного лікаря центрального органу виконавчої влади з питань оборони, з питань внутрішніх справ, у справах охорони державно­го кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України — головному державному санітарному лікарю України або до суду;

в) інших головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби — вищестоящому головному державному санітарному лікарю або до суду.

Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби своїх обов'язків вони притягаються до юри­дичної відповідальності згідно з законом.

Дисциплінарна відповідальність за порушення санітарного законодавства. Працівники підприємств, дії яких призвели до порушення санітарного законо­давства, невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, підлягають дисциплінарній відповідальності згідно з законодавством.

Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства. За порушення санітарного законодавства або невиконання поста­нов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і за­кладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:

на посадових осіб — від одного до двадцяти п'яти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян;

на громадян — від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:

а) за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторсь­кої, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітар­них норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

б) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації посадовими особами органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служ­би, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

в) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;

г) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає ви­могам стандартів щодо безпеки для життя і здоров'я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

г) за ухилення від пред'явлення посадовим особам державної санітарно-епіде­міологічної служби продукції, яка підлягає контролю, підприємство, підприє­мець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості про­дукції, що випущена з моменту ухилення;

д) за порушення вимог щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, підприємство, установа, організація, громадянин — суб'єкт господарської діяльності сплачує штраф у розмірі від п'ят­ десяти до чотирьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. У разі, коли підприємство, установа, організація або громадянин — суб'єкт господарської діяльності не припинили порушення після застосування фінансо­вої санкції, вони сплачують штраф у розмірі ста відсотків вартості реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Вартість документації та продукції обчислюється за цінами їх реалізації.

Постанови про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за по­рушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про пору­шення санітарних норм, оформленого у встановленому порядку, і є обов'язкови­ми для виконання.

Такі постанови за відповідні порушення можуть видавати:

головний державний санітарний лікар України, його заступники, головні державні санітарні лікарі АРК, областей, міст Києва, Севастополя, головні дер­жавні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступники;

інші головні державні санітарні лікарі та їх заступники;

інші посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби. Розгляд справ про адміністративні правопорушення у цих справах проводять­ся в порядку, встановленому КпАП України.

Один примірник постанови про застосування фінансової санкції надси­лається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства, підприємця, установи, організації для контролю за її виконанням.

У разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів з дня її видання сума санкції стягується у судовому порядку.

Сплата штрафів і фінансових санкцій не звільняє порушників від обов'язку відшкодування збитків підприємствам і громадянам, яких вони зазнали внаслі­док порушення санітарного законодавства.

Зарахування сум штрафів здійснюється відповідно до закону.

Повернення необгрунтовано зарахованої до бюджету суми штрафу або фінан­сової санкції здійснюється фінансовими органами на підставі рішення органу, який скасував застосування штрафу чи санкції.

Особливості застосування заходів адміністративного стягнення за порушення санітарного законодавства посадовими особами державної санітарно-епідеміо­логічної служби центрального органу виконавчої влади з питань оборони, з питань внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань вико­нання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України визначаються законодавством.

Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства. Підприємства, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, трива­лої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобо­в'язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, а також компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим.

У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшкодування збитків спір розглядається у судовому порядку.

Кримінальна відповідальність за порушення санітарного законодавства. Діяння проти здоров'я населення, вчинені внаслідок порушення санітарного законодав­ства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно з законом.

 

< Попередня   Наступна >